Storonni avtor on 4th Май 2011

Важливою сторінкою в історії і культурному житті села є будинок культури. В 1968 році в центрі нашого села колгосп імені Г.І. Котовського, за ініціативою тогочасного голови колгоспу – Василя Федоровича Попези, заміст старого сільського клубу, побудував новий сучасний будинок культури.

При клубі відразу почали працювати хоровий, драматичний, танцювальний та інші гуртки, які об’єднували десятки юнаків та дівчат. Участь у художній самодіяльності допомогла знайти своє справжнє покликання самобутньому композиторові Михайлу Васильовичу Мафтуляку, який сьогодні є гордістю не лише нашого села і Сокирянського району, а і всієї Буковини.

До нового будинку культури часто приїжджали актори Чернівецького музично-драматичного театру імені О.Ю. Кобилянської. Гвіздівчани і досі пам’ятають вистави «Земля», «В неділю рано зілля копала» та інші.

Тісні зв’язки у гвіздівчани підтримували з жителями сусіднього молдавського села Клокушна. Міцні економічні відносини, взаємна допомога існували між гвіздовецьким колгоспом ім. Г.І. Котовського й клокушнянським — ім. С.М. Кірова. Дружба допомагала удосконалювати не лише господарство, а і культуру: в святкові або вихідні дні відбувався обмін концертами, на яких линули пісні «Ляна» і «Черемшина».

В 1976 році в нашому селі був створений ансамбль народних інструментів «Буковинка», який зачаровував шанувальників мистецтва. Керував ансамблем талановитий музикант Василь Петрович Стефанюк, який знав кожен народний інструмент. Виступи цього самобутнього колективу щиро вітали жителі Чернівців, Івано-Франківська, Києва та багатьох інших міст України. Про ансамбль народних інструментів «Буковинка» та його організатора Василя Петровича Стефанюка Українська студія хроніко-документальних фільмів відзняла кінострічку.

Хто народився і виріс на цій гвіздівецькій землі, вперше побачив сліпучу синь неба і золоті розливи пшеничних ланів, навчався розуміти добро і зло, той не може її не любити. І хто як не працівник культури повинен зберігати загальнолюдські цінності, духовні надбання свого народу, його народні традиції. Таким культпрацівником вважають Катерину Петрівну Видиш, яку в 1997 році переведено з бібліотеки в будинок культури.

З її приходом до клубу, традиційними стали театралізовані свята, дні села, фольклорно-етнографічні свята, по відновленню народних традицій села,урочистості з нагоди проводів в армію, день матері, вшанування ветеранів війни, вшанування ветеранів праці і т.д. Змістовно організовується дозвілля молоді. На високому професійному рівні перебуває художня самодіяльність села. Без перебільшення можна сказати, що Катерина Петрівна – одна з найкращих керівників сільського клубу за весь період його роботи.

Великий вклад в розвиток культури села вносять учасники художньої самодіяльності, а саме: талановитий музикант О.В. Дячук, солісти: М. Потапова, Г. Блинда, І. Куляк, В. Козороз, Л. Багрій, Г. Пислар, Р. Москалюк, Г. Бурчаківська , А. Бурченко, А. Бурчаківська, Н. Москалюк та багато інших.

Аматори сцени будинку культури села Гвіздівці славлять, люблять історію свого села і прославляють її в піснях, голоса цих людей неповторні, вони вражають своєю автентичністю, мелодійністю, це спів-від якого віє духмяними пахощами землі, хлібом і джерельною водою.

Учасники художньої самодіяльності будинку культури добре розуміють головне призначення аматорів сцени – завжди приносити радість і щастя в серця глядачів, хоч задля цього потрібне здоров’я, свій вільний час, якого в сільського жителя – зовсім немає, та це – головне призначення талановитих людей, тому з великим задоволенням Гвіздівецьких аматорів сцени зустрічають на районній та обласній сцені.

У таких людей потрібно вчитись жити і працювати, любити свою рідну землю, де ти народився і виріс, бо немає нічого найсвятішого на землі, ніж жити з любов’ю до рідного краю, до його невмирущих традицій.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар