01 rus1Зимові ушкодження завдають великої шкоди садам. При повному6978125 вимерзанні дерева доводиться викорчовувати, а підмерзлі в різному ступені можуть плодоносити протягом ряду років. Однак такі дерева не є повноцінними. Деревина в них складається в значній частині (залежно від розміру підмерзання) з мертвих тканин заболоні. Дерева можуть утворювати дупла, що приводить до розламу дерев, грибковим захворюванням деревини й кори.

Характерні випадки тривалих наслідків підмерзання плодових дерев спостерігалися навесні 1959 р. у радгоспі «Скреблово», Ленінградської області. У саду цього господарства яблуні сильно підмерзли в зиму 1955/56 р. Значна частина їх повністю вимерзнула. Дерева, що залишилися, у тім або іншому ступені оправилися. Цьому сприяли посилене харчування рослин і проведене легке омолоджування крони, а надалі й середнє омолоджування (на вовчки).

Однак навесні 1959 р. виявилися негативні наслідки суворої зими 1955/56 р. На багатьох деревах наприкінці травня були виявлені окремі гілки й навіть цілі суки з пожовтілими зморщеними листами, пагони, що розвилися, втрачали тургор і никнули. Такі явища спостерігалися на деревах, загальний стан яких було гарний, а поруч росли зовсім здорові дерева тих же сортів.

Ґрунтові різниці в різних кварталах саду не вчинили істотного впливу на стан дерев і кількість пагонів, що всихали. Найбільше гілок з пагонами, що всихали, спостерігалося на яблунях сортів Осіннє смугасте, Папірівка та дещо менше — Антонівка звичайна, Аніс. На деревах зимостійкого сорту Китайка санінська також були хлоротичні пагони й суки, але в незначній кількості.

У чому ж причини зів’янення й хлоротичного стану листів на окремих гілках і суках яблуні?

Проводячи поперечні зрізи на здоровій гілці, що має інтенсивне зелене фарбування листів, і на хворий (гілці того ж діаметру, що відмерла), виявили різко виражене розходження в анатомічній будові тканин, хоча обидві гілки розташовані на одному суку в безпосередній близькості одна від одної й харчування їх було однаковим.

У гілки, що відмирає, шар мертвої деревини значно ширше, ніж у здорової. Чим сильніше була ушкоджена деревина аналізованої частини дерева, тим яскравіше виражене зів’янення й хлоротичний стан листів і пагонів.

Стан гілки, що в`яне, визначалося не тільки ушкодженням деревини цієї гілки, але й станом кори й деревини гілок, розташованих нижче. Якщо вони мають ушкодження (рани від вилучених суків, опіки й т.д.), то до хворих гілок, що розташовані вище цих уражених ділянок, живильні речовини надходять у недостатній кількості й гілка починає відмирати.

Квітень і травень, а також початок червня 1959 р. відрізнялися наявністю днів з дуже високою температурою. Опадів за цей період випало мало. Після тривалого бездощів’я ґрунт пересохнув і на ній з’явилися більші тріщини. У радгоспі «Скреблово» (відділення «Напірника») ґрунт у садах з весни не культивували, і він заріс бур’янами.

У результаті дефіцит води в рослинах у першу чергу різко відбився на тих суках і гілках, які мали сильні ушкодження тканин, що проводять воду. Це й викликало зів’янення й хлоротичний стан листів.

Після того як був оброблений ґрунт у садах і пройшли дощі, гілки із сильним ушкодженням тканини деревини, що проводить воду й живильні речовини, надалі повністю усохнули, а гілки з меншими ушкодженнями відновили тургор тканин і отримали зелене фарбування листів.

У садах, що мають такі ушкодження, рекомендується провести наступні заходи.

Дерева, на яких відзначене збліднення листів і пагонів, треба удобрити азотними добривами й полити. Хворі гілки й суки, які не отримали нормального вигляду до середини літа, після проведених заходів варто повністю вирізати. Корисно було б підгодувати плодові дерева рідкими добривами, що містять всі елементи харчування.

Навесні 1960 р. треба підсилити роботу з обрізки плодових дерев, застосовуючи залежно від індивідуального стану дерев не тільки легке, але й середнє омолоджування на вовчки, що виникли із придаткових бруньок. Вовчки зі сплячих бруньок можуть і не з’явитися, якщо деревина вбита попередніми морозами.

М.Г. ЖУЧКОВ, Професор, доктор сільськогосподарських наук

Журнал «Садівництво», 1960, № 2, стор. 26 – 27, стаття «Длительность последействия зимних повреждений плодовых деревьев».

Переклад на українську мову – сайт «Гвіздівці»

*****************

 

Жучков Микола Григорович

Коротка біографія.

Микола Григорович народився 24 травня 1892 року в селі Никольськоэ Московської губернії. В 1922 році він закінчив Московську сільськогосподарську академію ім. К.А. Тімірязєва.

В 1934 році за клопотанням І.В. Мічуріна був запрошений у Плодоовочевий інститут, де до 1944 року керував кафедрою плодівництва. Микола Григорович — автор більш, як 70-ти наукових праць і розроблювач методів прискорення плодоносіння яблуні.

З 1943 року — Доктор сільськогосподарських наук. Нагороджений двома орденами Трудового червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями. В 1952 році за розробку методів створення пришляхових садів був нагороджений Сталінською премією.

Умер 24 липня 1962 року.

Мітки: , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар