admin on 8th Ноябрь 2013

Сьогодні — день святого великомученика Дмитра. Це церковне свято є64308 одночасно нашим – гвіздовецьким храмовим святом.

У народній традиції це свято пов’язується із початком перших справжніх холодів. Сам святий уявлявся у срібному обладунку і з срібною трубою. Як співається в одній колядці:

«А як затрубив ще й святий Дмитро,

Та й покрив зимком усі гори біло …»

У листопаді земля сповна віддавши людям усе, що вродило, спочиває до нового врожаю, укрившись листом чи снігом. На цей час у господарстві меншає робіт, комори повняться хлібом і гримлять по селах весілля. А щоб завжди була щедрою осінь і багатою земля, хлібороб, за звичаєм споконвічним, складав подяку родичам-заступникам — Дідам, усім предкам, що й із того світу опікуються живими. Саме з цієї давньої традиції вшанування померлих перед зміною пори року, закінченням чи початком важливого трудового процесу постали християнські поминальні звичаї.

Та в цьому році святий Дмитро поки що на нас холодом не віє і снігом не покриває. А от звичай осіннього поминання померлих календарно поєднаний до дня пам’яті великомученика Дмитра Солунського (8 листопада) відзначається в суботу напередодні.

Нагадуємо, що Великомученик Дмитро Солунський за християнську віру був 8 листопада 306 року пронизаний списами імператорових воїнів.

В Україні у так звану Дмитрову суботу («на осінні Діди») поминають не тільки померлих членів родини, а й усіх тих, хто помер наглою смертю. DmytraЯк правило, зранку нічого не варять і не їдять. А вже надвечір готують вечерю й неодмінно — коливо, тобто ритуальяу їжу. Вся сім’я сідає до столу, хтось один читає поминальну молитву і в тиші (щоб на тому світі покійні мали спокій) вечеряють. Посуд зі стравою, а також ложки залишають на столі для предків, які мають прийти вночі.

У наших сусідів — на Волинському Поліссі ритуальною стравою було не коливо, а млинці. Їх пекли відчинивши двері, чи вікна, щоб солодкий і смачний хлібний дух виманив Дідів додому. Вони ж бо, стільки літ живуть під землею, в темряві, стали погано бачити, і за пахощами млинців їм буде легше потрапити до рідні.

Щоправда, у Гвіздівцях на Дмитра вже давно не готують жодних риуальних страв.

Таким чином, переддень св. Дмитра став днем поминання покійних. У православному церковному календарі є сім таких днів шанування предків (ці дні називають звичайно «родинними суботами»): на Масляному тижні, перед Трійцею, перед днем св. Дмитра й на Радоницю.

В ці дні служаться вселенські, тобто всезагальні панахиди — спеціальні служби, які присвячені пам’яті покійних. «Родинні суботи» — це безумовно відлуння стародавнього культу мертвих, коли вважалося, що душі померлих потребують їжі й узагалі турботи й догляду із боку живих і самі в свою чергу, спроможні надавати допомогу живим.

Як бачимо, в основі цих і нині сущих звичаїв лежать давні уявлення наших предків про єдність світобудови і безперервність життя.

Від свята Дмитра вже не засилали сватів, бо скоро починався Пилипівський піст, і весіль не гуляли. Через те насміхалися з непросватаних дівчат. Зокрема, казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра зустріне пса та й питає: «Дядьку, чи не бачили старіст?»

Але ми вітаємо з цим святом всіх Дмитрів, Дмитриків, Дмитровичів та Дмитрівних, а також з храмовим святом — всіх гвіздовчан і сусідів — білоусівців (село Білоусівка Сокирянського р-ну), які теж храмують у цей день, вітаємо також і всіх вихідців з наших сіл !!!

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар