admin on 10th Февраль 2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2011 року  м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого суддів: Колодійчука В.М., Висоцької В.С.,  Гримич М.К., Умнової О.В.,  Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Гвіздівці» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Гвіздівці» на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року дочірнє сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Гвіздівці» (далі  ДСП «Агрофірма «Гвіздівці») звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з відповідачів на свою користь в солідарному порядку 18900 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок знищення та присвоєння врожаю пшениці.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 10 січня 2004 року між ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» та ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 укладено договори оренди пайових земельних ділянок розташованих єдиним масивом загальною площею 4,1651 га в АДРЕСА_1 терміном до 15 листопада 2008 року. На протязі 2004-2007 років позивач використовував орендовані земельні ділянки в сільськогосподарських цілях, а орендодавці отримували передбачену договорами оренди плату.

Незважаючи на встановлені між сторонами договірні відносини, весною 2008 року ОСОБА_6, попередньо узгодивши свої дії з іншими відповідачами, незаконно захопив частину орендованої ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» земельної ділянки площею 1,86 га, знищив на ній насадження пшениці та висадив на зазначеній земельній ділянці багаторічні насадження, крім того, 8 серпня 2008 року зібрав і привласнив врожай пшениці з решти орендованої позивачем у ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 посівної площі.

Оскільки внаслідок дій ОСОБА_6 та бездіяльності ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 завдано значних збитків ДСП «Агрофірма «Гвіздівці», позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2009 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня  2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» 3250 грн. в рахунок відшкодування завданої шкоди. Вирішено питання про відшкодування судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня 2010 року і залишити в силі рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2009 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на підставі пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на законних підставах восени 2007 року посіяв на належних ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 земельних ділянках озиму пшеницю, яку планував зібрати в 2008 році та реалізувати з метою отримання прибутку, а внаслідок знищення ОСОБА_6 частини посівів та привласнення частини пшениці, ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» не тільки не отримало прибуток, а навпаки зазнало збитків, відшкодування яких має бути покладено на відповідачів в солідарному порядку.

Скасовуючи рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 листопада 2009 року та частково задовольняючи позовні вимоги ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» апеляційний суд Чернівецької області обґрунтовано виходив з того, що доводи позивача про наявність між сторонами договірних відносин, відповідно до яких ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» володіє правом використання спірних земельних ділянок є такими, що не відповідають дійсності.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 10 лютого 2003 року було укладено договори оренди земельних часток (паїв) розміром по 1,41 умовних кадастрових гектарів, право на які засвідчено відповідними сертифікатами строком на три роки. З ОСОБА_9 такого договору укладено не було, що визнано сторонами.

15 вересня 2003 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримали у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Гвіздовецької сільської ради Сокирянського району Чернівецької області на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, внаслідок чого відповідачі набули статусу власників земельних ділянок, що потягло за собою зміну предмета оренди та статусу сторін договорів оренди, а тому договори оренди земельних часток (паїв) укладені між позивачем та  ОСОБА_7 і ОСОБА_8 10 лютого 2003 року припинилися.

Пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за № 101/4322, передбачено, що після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобовязання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 8 розділу Х Перехідних положень ЗК України та Перехідними положеннями Закону України «Про оренду землі» передбачено право власника на укладення договору оренди земельної ділянки з сільськогосподарським підприємством, яке має переважне право на оренду земельних ділянок на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін на інший строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що договори оренди земельних ділянок від  10 січня 2004 року укладені між ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» та  ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, на які посилався позивач обґрунтовуючи вимоги позову, не набрали чинності, оскільки не відбулося їх державної реєстрації, що сторонами не оспорюється, а тому вони не є укладеними.

Оскільки договори оренди земельних часток (паїв) укладені  10 лютого 2003 року між ДСП «Агрофірма «Гвіздівці» та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 припинені, інші договори оренди земельних ділянок між позивачем та відповідачами у встановленому законом порядку не укладалися, то суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 правомірно користуються належними їм земельними ділянками та врожаєм, вирощеним на цих ділянках, оскільки інше не встановлено договором або законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з вищевказаного, рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Гвіздівці» відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 15 квітня  2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді:  В.М. Колодійчук

В.С. Висоцька

М.К. Гримич

О.В. Умнова

І.М. Фаловська  

Єдиний державний реєстр судових рішень

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар