01 rus18 — 9 травня 1945 року завершилася Велика Вітчизняна війна, якаA000060B забрала життя не менш як 25-ти мільйонів  радянських людей, завдала у країні величезну розруху. Навряд чи є в Україні хоча б один населений пункт, в якому б не було учасників тої страшної війни, в якому б не було загиблих в ті лихі часи. Не минула ця тяжка доля і Гвіздівці: 281 гвіздівчан воювали на фронтах Великої війни, боролися в підпіллі та працювали на трудовому фронті на Уралі, в Сибіру, на Далекому Сході. Щонайменше, 161 з них не повернулися – загинули в боях, були ростріляні румунськими окупантами, померли від поранень і тяжких хвороб в шпиталях, у німецькому полоні, зникли без вісті…

При чому, чимало з них не дожили до Перемоги всього декілька місяців: щонайменше, 51 з мобілізованих гвіздівчан загинули або померли на фронтах війни та на трудовому фронті протягом періоду з січня до травня 1945 року.

6 січні 1945 року Гангал Петро Михайлович, 1929 року народження, вояк 229-го стрілецького полку 8-ої стрілецької дивізії зник безвісти при звільненні села Бодоли Кошицького району (округу) Словаччини; ймовірно – загинув і там похований.

14 січня 1945 року в с. Громин Маєрат Цехановського воєводства в Польщі загинув Шеремета Микола Никифорович, 1926 року народження.

16 січня 1945 року у 366-му Окремому медсанбаті 221-ої стрілецької дивізії помер і похований 17 січня 1945 року у братській могилі в Східній Прусії (нині – Калінінградська обл. Росії) Пижівський Олександр Васильович, 1901 року народження.

17 січня 1945 року вбитий під Краковом гвардії єфрейтор, стрілець 38-ої гвардійської стрілецької дивізії Кучерявий Ілля Олександрович (Олексійович), 1908 року народження, який пішов на фронт добровольцем.

У той самий день, але у Східній Прусії – на окраїні поселення Граскаилау р-ну Гольдбах (нині село Поддубноє Гвардейского району Калінінградської області Росії) був вбитий Грубий Микола Спиридонович, 1924 року народження. 5 березня 1945 р. його було посмертно нагороджено орденом Орденом Вітчизняної війни II ступеню. У нагородному документі сказано: «У бою під Пількалленом в січні 1945 р. вогнем з ручного кулемета знищив десант самохідної гармати супротивника, непохитно відбивав контратаки німців. У наступному бою був поранений, а потім убитий».

Важко поранений 4 лютого 1945 року в Східній Прусії і 11 лютого 1945 року помер у 20-му Окремому медсанбаті Пижівський Василь Петрович, 1921 року народження.

У Словаччині помер від ран 4 березня 1945 р. в госпіталі 3 Ударної армії рядовий 265-го стрілецького полку Серебрянський Василь Іванович, 1914 року народження.

В Угорщині 21 березня 1945 року вбитий в бою Злагода Василь Андрійович, 1907 року народження.

В самій Німеччині (с. Рейтвейн, округ Франкфурт) 14 квітня 1945 року в 588-му Окремому медсанбаті помер від поранень  рядовий 220-го гвардійського стрілецького полку 79-ої гвардійської стрілецької дивізії Шеремета Микола Захарович, 1907 року народження.

Остапчук Пантелеймон (Пантелій) Ілліч, 1900 року народження, був призваний Секурянським райвіськоматом 10 квітня 1944 року, на фронті знаходився з 19 серпня 1944 року, червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – 842-й стрілецький полк, 240-ва стрілецька дивізія. Був вбитий 17 квітня 1945 року, похований в селі Моравське Лєсково повіту Ново Мєсто Чехословаччини (нині — район Братислава-Славин міста Братислава (Західна Словаччина). Посмертно його нагороджено Орденом Вітчизняної війни II ступеню. У нагородному документі сказано: «3 квітня 1945 року в бою за с. Кунешово при відбитті ворожої контратаки замінив командира взводу, який вийшов із строю. Сміливим обходом із флангу увірвався на окраїну населеного пункту, вибив супротивника який засів в окремих будиночках, утримував захоплений рубіж до підходу основних сил. У цьому бою особистою зброєю убив 7 німецьких солдатів. У бою за с. Клени 7 квітня 1945 року тов. Остапчук, зі своїм взводом під прикриттям артпідготовки першим увірвався в село, знищив понад 10 німецьких солдатів і офіцерів, забезпечив оволодіння окраїною населеного пункту. 17 квітня 1945 року в бою в районі с. Страни при відбитті ворожої контратаки загинув смертю хоробрих».

А деяким з гвіздівчан не вистачило всього декілька кроків, щоб дійти до Перемоги!

Бойко Георгій Мафтейович, 1921 року народження, який народився в с. Гвіздівці, був мобілізований на фронт 4 лютого 1944 року Вулканештським райвійськоматом Ізмаїльської області. Гвардії рядовий, стрілок 189-го гвардійського стрілецького полку 61-ої стрілецької дивізії загинув 1 травня 1945 року в районі с. Гассельсдорф району Клагенфурт землі Штірія в Австрії.

Гаіна Олєксандр Петровіч, 1905 року народження, призваний у 1944 році Секурянським РВК, червоноармієць, стрілець, останнє місце служби – польова пошта № 08758-Щ (1203-й стрілецький полк) зник без відомостей 2 травня 1945 року у Німеччині.

Видиш Василь Федорович, 1912 року народження, призваний 6 липня 1944 року Секурянським РВК, рядовий 6140-го стрілецького полку 47-ої Ударної дивізії 8-ої Ударної армії 1-го Білоруського фронту, зник без вісті у травні 1945 року.

Куцький Василь Максимович, 1923 року народження, призваний 14 червня 1944 року Секурянським РВК, рядовий, кавалер Ордену Слави III-го ступеню, вбитий 8 травня 1945 року в Тукумському повіті Латвії.

 ____________________________________________

Публікація підготовлена за відомостями електронної Книги пам’яті села Гвіздівці та книги О. Кучерявого і О. Мандзяка «Гвіздівці – шлях скрізь століття», яка готується до видання.

_____________________________________________

Підготовка до публікації і оформлення — А. Грушецький

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар