Storonni avtor on 20th Сентябрь 2011

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Питання формування накопичувальної системи пенсійного страхування

1. Перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

2. Учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є особи, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які сплачують внески/за яких сплачуються внески до накопичувальної системи пенсійного страхування.

3. Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду є складовою частиною єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, і підлягають спрямуванню до Накопичувального пенсійного фонду в таких розмірах: у рік запровадження перерахування — 2 відсотки бази нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановленого для таких учасників, кожного наступного року — у розмірі, збільшеному на 1 відсоток, до досягнення 7 відсотків і подальшої сплати у зазначеному розмірі.

4. Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду для осіб, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, нараховуються на суму, передбачену договором про добровільну участь.

5. Пенсійний фонд України спрямовує страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду на відповідні рахунки на підставі відомостей, поданих платниками єдиного внеску до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Стаття 2. Максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання

1. Максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України ( 92-15 ), законів України «Про державну службу» ( 3723-12 ), «Про прокуратуру» (1789-12 ), «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про Національний банк України» ( 679-14 ), «Про Кабінет Міністрів України» ( 2591-17 ), «Про дипломатичну службу» ( 2728-14 ), «Про службу в органах місцевого самоврядування» ( 2493-14 ), «Про судову експертизу» ( 4038-12 ), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( 796-12 ), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» ( 540/97-ВР ), «Про наукову і науково-технічну діяльність» ( 1977-12 ), «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( 2262-12 ), «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), «Про пенсійне забезпечення» ( 1788-12 ), «Про судоустрій і статус суддів» ( 2453-17 ), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» ( 379/95-ВР ), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Розділ II

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

2. Обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ) та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) та які влаштувалися на роботу до набрання чинності цим Законом.

Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

3. Встановити, що чоловіки, які досягли граничного віку перебування на державній службі, дипломатичній службі, службі в органах місцевого самоврядування — 62 років і які на день набрання чинності цим Законом перебувають відповідно на державній, дипломатичній службі або на службі в органах місцевого самоврядування на підставі прийнятого в установленому законом порядку рішення про продовження терміну їх перебування на службі, можуть перебувати відповідно на державній, дипломатичній службі чи на службі в органах місцевого самоврядування до закінчення терміну такого продовження.

4. Дія положень, передбачених абзацами вісімдесят першим — вісімдесят третім підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, поширюється на пенсіонерів, яким після набрання чинності цим Законом пенсія призначатиметься, а також перераховуватиметься з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Дія положень, передбачених абзацами вісімдесят четвертим — вісімдесят дев’ятим підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону поширюється на осіб, які досягли віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років), до набрання чинності цим Законом, але яким пенсія за віком призначатиметься після набрання чинності цим Законом.

5. З метою недопущення зменшення заробітної плати найманих працівників у зв’язку з перерахуванням страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та фізичні особи, які використовують найману працю, провадять:

збільшення суми фактичних витрат на оплату праці, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ( 2464-17 ), за рахунок зменшення нарахувань на зазначені суми для роботодавців;

підвищення протягом поетапного збільшення розміру страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду заробітної плати всіх працівників таким чином і в таких розмірах, щоб після відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку з доходів фізичних осіб заробітна плата, що підлягає виплаті, не була нижчою фактично виплаченої заробітної плати за рік, що передує року збільшення розміру страхового внеску до Накопичувального пенсійного фонду.

6. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

3) у Законі України «Про зайнятість населення» ( 803-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 14, ст. 170; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 11-12, ст. 44; 2006 р., N 1, ст. 18; 2008 р., NN 5-8, ст. 78):

підпункт «г» пункту 1 статті 5 викласти в такій редакції:

«г) особам передпенсійного віку (за два роки до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів

України «Про державну службу» ( 3723-12 ), «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про прокуратуру» ( 1789-12 ), «Про наукову і науково-технічну діяльність» ( 1977-12 ) (за наявності відповідних умов)»;

підпункт «г» пункту 1 статті 26 викласти в такій редакції:

«г) право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу» ( 3723-12 ), «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про прокуратуру» ( 1789-12 ), «Про наукову і науково-технічну

діяльність» ( 1977-12 ) (за наявності відповідних умов), у разі якщо до визнання такої особи безробітною для неї неможливо було підібрати підходящу роботу та якщо вона має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 );

4) у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( 1789-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793; 1993 р., N 50, ст. 474; 2001 р., N 44, ст. 233; 2005 р., N 2,

ст. 32; 2006 р., N 1, ст. 18; 2008 р., NN 5-8, ст. 78; 2011 р., N 23, ст. 160):

частину першу замінити двома частинами такого змісту:

«Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року — 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року — 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року — 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року — 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року — 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року — 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року — 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року — 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року — 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року — 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше — 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».

Працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів та слідчих прокуратури, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п’ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), пенсія призначається в розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років — які народилися по 31 грудня 1957 року;

55 років 6 місяців — які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року;

56 років — які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року;

56 років 6 місяців — які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року»;

«Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про наукову і науково-технічну діяльність» ( 1977-12 ), «Про державну службу» ( 3723-12 ), виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), а після звільнення з таких посад — у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;

5) у Законі України «Про пенсійне забезпечення» ( 1788-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10; 2008 р., NN 5-8, ст. 78):

у пункті «б» частини третьої статті 37 і частині першій статті 47 слова і цифри «досягли: чоловіки — 60 років, жінки — 55 років» замінити словами і цифрами «досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 );

частину третю статті 85 викласти в такій редакції:

«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;

6) у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( 796-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178, N 37, ст. 543; 1996 р., N 35, ст. 162; 2006 р., N 49, ст. 485; 2008 р., NN 5-8, ст. 78):

у статті 55:

в абзаці першому частини першої слова «для одержання державних пенсій» замінити словами і цифрами «статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 );

частину другу доповнити реченням такого змісту: «При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року»;

частину третю статті 67 викласти в такій редакції:

«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;

7) у пункті 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( 2011-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 15, ст. 190; 1997 р., N 12, ст. 103; 2006 р., N 37, ст. 318, N 51, ст. 519):

абзац перший викласти в такій редакції:

«2. Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за наявності вислуги 10 років і більше»;

абзац другий після слів «Кабінетом Міністрів України» доповнити словами і цифрами «які мають вислугу 10 років і більше»;

8) у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( 2262-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399; 1994 р., N 27, ст. 178; 1996 р., N 17, ст. 73; 2002 р., N 35, ст. 262; 2004 р., N 50, ст. 536; 2006 р., N 37, ст. 318; 2007 р., N 33, ст. 442; 2008 р., NN 5-8, ст. 78; 2009 р., N 24, ст. 296):

статтю 7 доповнити реченнями такого змісту: «У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), призначається одна пенсія за її вибором.

При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету»;

у статті 9:

частину першу викласти в такій редакції:

«Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров’я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за наявності вислуги 10 років і більше»;

частину другу після слів «перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України» доповнити словами і цифрами «які мають вислугу 10 років і більше»;

у статті 12:

пункт «а» викласти в такій редакції:

«а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону»;

у пункті «в» цифри і слово «15 років» замінити цифрами і словами «20 календарних років і більше»;

доповнити пунктом «г» такого змісту:

«г) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого

складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону»;

у статті 13:

у пункті «в» частини першої слова і цифри «за вислугу 15 років — 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів» замінити словами і цифрами «за вислугу 20 років — 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів»;

у частині другій цифри «90» замінити цифрами «80»;

у частині першій статті 26 слова і цифри «а інвалідам — чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років» замінити словами і цифрами «а інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 );

у статті 30:

у частині третій слова «але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ) замінити словами «після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50 років»;

у частині четвертій:

у пункті «б» слова і цифри «(чоловіки — 60 років, жінки — 55 років)» замінити словами і цифрами «встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 );

у пункті «в»:

слова і цифри «після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50 років або якщо вони є інвалідами» замінити словами і цифрами «не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), або якщо вони є інвалідами»;

доповнити абзацом другим такого змісту:

«Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року»;

у частині першій статті 40 слова і цифри «які досягли: чоловіки — 60 років, жінки — 55 років» замінити словами і цифрами «які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 );

у статті 43:

частини третю і п’яту викласти в такій редакції:

«Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;

«Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;

9) у Законі України «Про державну службу» ( 3723-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490; 1995 р., N 34, ст. 268; 1999 р., N 24, ст. 208; 2001 р., N 33,

ст. 175; 2003 р., N 14, ст. 97; 2005 р., N 2, ст. 32, N 26, ст. 346; 2006 р., N 1, ст. 18; 2007 р., N 9, ст. 69; 2008 р., NN 5-8, ст. 78; 2011 р., N 10, ст. 63):

у статті 23:

частину першу викласти в такій редакції:

«Граничний вік перебування на державній службі становить 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок»;

у частині другій слова «закінчення цього терміну» замінити словами «досягнення граничного віку перебування на державній службі»;

у статті 31:

у частині четвертій:

слова «пенсійного віку» замінити словами «віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону», а слова і цифри «страховий стаж для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років» — словами і цифрами «страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 );

доповнити реченням такого змісту: «У разі наявності (набуття) права на пенсію державним службовцем, який вийшов у відставку, він має право вибору між отриманням виплати у зв’язку з відставкою або пенсії, у тому числі відповідно до цього Закону, чи щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії»;

у частині п’ятій слова «пенсійного віку державним службовцем, який перебуває у відставці» замінити словами «державним службовцем, який перебуває у відставці, віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до цього Закону»;

у частині шостій слова «за віком» замінити словами «або щомісячного довічного грошового утримання»;

текст статті 37 викласти в такій редакції:

«На одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, — у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці — чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років — які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців — які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік — які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців — які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на

умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про прокуратуру» ( 1789-12 ), «Про наукову і науково-технічну діяльність» ( 1977-12 ), виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), а після звільнення з таких посад — у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Достроково призначена пенсія з урахуванням підпункту «г» частини першої пункту 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» ( 803-12 ), пункту «в» частини другої статті 12 Закону України «Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему» ( 309-14 ) і статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» ( 3721-12 ) у період до досягнення пенсійного віку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, працюючим пенсіонерам не виплачується.

Визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне

страхування» ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

У разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п’яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв’язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

У разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям — незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім’ї — 90 відсотків. До непрацездатних членів сім’ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ).

Право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім’ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Державний службовець, звільнений з державної служби у зв’язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цією статтею. В таких випадках пенсія державному службовцю призначається на загальних підставах.

Державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

У разі виходу на пенсію державні службовці за наявності стажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодо комунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом»;

10) у Законі України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» ( 3721-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 4, ст. 18; 2006 р., N 1, ст. 18; 2007 р., N 7-8, ст. 66; 2008 р., NN 5-8, ст. 78):

текст статті 10 викласти в такій редакції:

«Громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку

залишилося не більш як півтора року»;

текст статті 21 викласти в такій редакції:

«Особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу» ( 3723-12 ), «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про прокуратуру» ( 1789-12 ), «Про наукову і науково-технічну діяльність» ( 1977-12 ) (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ).

Виплата пенсій особам, звільненим у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я, зазначеним у частині першій цієї статті, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними пенсійного віку»;

11) у статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» ( 1977-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 2-3, ст. 20; 2006 р., N 47, ст. 463; 2007 р., N 7-8, ст. 66; 2008 р., NN 5-8, ст. 78; 2011 р., N 22, ст. 148): ……….

12) у Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» ( 2493-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 33, ст. 175; 2003 р., N 46, ст. 367; 2004 р., N 10, ст. 104; 2006 р., N 1, ст. 18):

у статті 18:

частину першу викласти в такій редакції:

«Граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади»;

частину другу виключити;

у частині третій слова «закінчення цього терміну» замінити словами «досягнення граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування»;

у частині десятій статті 21 слова «для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років» замінити словами «необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 );

13) у частині дванадцятій статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 42, ст. 212; 2006 р., N 22, ст. 180; 2007 р., N 7-8, ст. 66; 2008 р., NN 5-8, ст. 78):

абзац перший викласти в такій редакції:

«12. Після досягнення чоловіками 62 років і жінками — пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), та за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Нарахування пенсії здійснюється із суми заробітної плати, що складається з посадового окладу з урахуванням усіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії»;

після абзацу першого доповнити п’ятьма новими абзацами такого змісту:

«До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї частини, право на пенсію за віком мають народні депутати — чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років — які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців — які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік — які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців — які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року».

У зв’язку з цим абзаци другий — шостий вважати відповідно абзацами сьомим — одинадцятим;

абзаци сьомий, восьмий і десятий викласти в такій редакції:

«Пенсія працюючому народному депутату в період виконання депутатських повноважень та колишньому народному депутату, який працює на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу» ( 3723-12 ), «Про прокуратуру» ( 1789-12 ), «Про наукову і науково-технічну діяльність» ( 1977-12 ), виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), а після припинення депутатських повноважень (звільнення з посади) — у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У разі виходу на пенсію народному депутату виплачується грошова допомога в розмірі дванадцяти місячних посадових окладів працюючого народного депутата за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

У випадку смерті народного депутата призначається пенсія у разі втрати годувальника непрацездатним членам сім’ї, які були на його утриманні за їх заявою (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі 70 відсотків суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата на день звернення за пенсією з урахуванням усіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на одного непрацездатного члена сім’ї, та 90 відсотків — на двох і більше членів сім’ї за рахунок бюджетних призначень на забезпечення діяльності Верховної Ради України»;

«Після закінчення строку депутатських повноважень народному депутату, який має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за його бажанням може бути достроково призначено пенсію згідно з цим Законом, але не раніше ніж за півтора року до досягнення віку, встановленого цією частиною. Достроково призначена згідно з цим Законом пенсія до досягнення віку, встановленого цією частиною, працюючому народному депутату не виплачується»;

у другому реченні абзацу одинадцятого слова «суми заробітної плати» замінити словами «суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

17) у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49-51, ст. 376 із наступними змінами):

у статті 1:

…….

абзац четвертий викласти в такій редакції:

«довічна пенсія (ануїтет) — пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, — на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку, передбаченого цим Законом, або членам її сім’ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом»;

……

у статті 20:

……

частину одинадцяту викласти в такій редакції:

«11. Суми надміру або помилково сплачених страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування, у тому числі сплачені із заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка працює за сумісництвом, що перевищує максимальну величину,

передбачену пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ( 2464-17 ), повертаються цій застрахованій особі або за її бажанням залишаються в Накопичувальному фонді та обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку або у відповідному недержавному пенсійному фонді — суб’єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення та обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України»;

текст статті 26 викласти в такій редакції:

«1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років — які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років — які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років — які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років — які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років — які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років — які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року»;

частину третю статті 27 викласти в такій редакції:

«3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»;

абзаци перший і другий частини першої статті 28 викласти в такій редакції:

«1. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини»;

у статті 29:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% — за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% — за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців»;

у частині другій слово «рік» замінити словом «місяць»;

доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію,

починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку»;

частину першу статті 32 викласти в такій редакції:

«1. Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для інвалідів I групи:

до досягнення особою 25 років включно — 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно — 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно — 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно — 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно — 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно — 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно — 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно — 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно — 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно — 10 років;

для інвалідів II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно — 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно — 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно — 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно — 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно — 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно — 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно — 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно — 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно — 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно — 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно — 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно — 14 років.

Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону»;

частину другу статті 33 викласти в такій редакції:

«2. Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу:

у жінок — 20 років, а у чоловіків — 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

у жінок — 21 рік, а у чоловіків — 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

у жінок — 22 роки, а у чоловіків — 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

у жінок — 23 роки, а у чоловіків — 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

у жінок — 24 роки, а у чоловіків — 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

у жінок — 25 років, а у чоловіків — 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону»;

у другому реченні частини першої статті 34 слова і цифри «інвалідам — чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років» замінити словами і цифрами «інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону»;

у першому реченні першого абзацу частини першої статті 36 слова «по інвалідності» замінити словами «по III групі інвалідності»;

у статті 40:

абзаци перший і третій частини першої викласти в такій редакції:

«1. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв»;

«За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з частиною третьою статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців»;

у частині другій:

абзаци четвертий, сьомий та дванадцятий викласти в такій редакції: «Зс — середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузі статистики, економіки, соціальної політики і фінансів»;

«У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії»;

«Зс — заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу)»;

абзац двадцять третій після слів і цифр «у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону» доповнити словами і цифрами «та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону»;

у статті 42:

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

«2. Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення»;

частини третю і четверту викласти в такій редакції:

«3. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов’язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

4. У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після

призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» ( 1788-12 ), та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону»;

у частині першій статті 44 слова «або про її відстрочення» виключити;

у статті 45:

абзац другий пункту 1 частини першої викласти в такій редакції:

«У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу»;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії»;

у розділі XV «Прикінцеві положення»:

у пункті 1:

в абзаці третьому слово «частини» виключити;

в абзаці четвертому цифри і слово «11 років» замінити словами «два роки», а слово «частини» виключити;

у пункті 3:

в абзаці другому слова і цифри «але не раніше ніж за 15 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону» замінити словами і цифрами «після досягнення чоловіками 45 років, жінками — 40 років та»;

в абзаці третьому слова і цифри «але не раніше ніж за 10 років для чоловіків і за 15 років для жінок до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону» замінити словами і цифрами «після досягнення чоловіками 50 років, жінками — 40 років та»;

в абзаці четвертому слова і цифри «але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону» замінити словами і цифрами «після досягнення 50 років та»;

в абзаці п’ятому слова і цифри «але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону» замінити словами і цифрами «після досягнення 55 років та»;

в абзаці шостому слова і цифри «але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону» замінити словами і цифрами «після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50 років та»;

доповнити пунктами 4-1 і 4-2 такого змісту:

«4-1. Для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» ( 3668-17 ), крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом ( 3668-17 ) здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:

мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;

збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

4-2. У період до 1 січня 2016 року особи, визнані інвалідами II групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, передбаченого абзацами другим — дванадцятим частини першої статті 32 цього Закону»;

пункт 7 викласти в такій редакції:

«7. Достроково призначена пенсія за віком з урахуванням підпункту «г» частини першої пункту 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення» ( 803-12 ), пункту «в» частини другої статті 12 Закону України «Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему» ( 309-14 ) та статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» ( 3721-12 ) у період до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, працюючим пенсіонерам не виплачується»;

доповнити пунктами 7-1 і 7-2 такого змісту:

«7-1. Особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( 1788-12 ), і мають страховий стаж (для чоловіків — 35 років, для жінок — 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

7-2. До 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію.

Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

У разі коли жінка, якій достроково призначено пенсію, до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працевлаштувалася, виплата дострокової пенсії на час роботи припиняється. У цьому випадку після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, відсоток, на який зменшено розмір пенсії, переглядається з урахуванням кількості повних місяців страхового стажу, набутого за період роботи після дострокового виходу на пенсію.

Відсоток, на який було зменшено розмір пенсії, також може бути переглянуто з урахуванням відповідної кількості повних місяців страхового стажу, якщо особа після досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, продовжує працювати і відмовилася від отримання пенсії»;

у підпункті 1 пункту 8:

в абзаці першому цифри «5-10» замінити цифрами «6-10»;

абзаци другий — третій виключити;

у пункті 9:

абзаци перший — четвертий викласти в такій редакції:

«9. Страхові внески до Накопичувального фонду сплачуються застрахованими особами, яким на день запровадження перерахування таких внесків виповнилося не більш як 35 років.

Зазначені в частині першій статті 12 цього Закону особи, які на день перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду не досягли 35-річного віку, можуть за власним бажанням сплачувати такі внески за договором про добровільну участь у накопичувальній системі пенсійного страхування.

Особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, крім випадків відстрочення часу призначення пенсії за віком відповідно до цього Закону, не можуть бути платниками страхових внесків до Накопичувального фонду.

Максимальний розмір страхових внесків, що спрямовуються до накопичувальної системи пенсійного страхування, не може перевищувати 7 відсотків суми заробітної плати (доходу), визначеної частиною першою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ( 2464-17 );

абзац шостий виключити;

абзац восьмий доповнити словами і цифрами «з урахуванням коштів Державного бюджету України, спрямованих на забезпечення потреб, визначених частиною третьою статті 113 цього Закону»;

пункт 13 викласти в такій редакції:

«13. У разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України» ( 2591-17 ), «Про державну службу» ( 3723-12 ), «Про Національний банк України» ( 679-14 ), «Про дипломатичну службу» ( 2728-14 ), «Про службу в органах місцевого самоврядування» ( 2493-14 ), «Про прокуратуру» ( 1789-12 ), «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про судоустрій і статус суддів» ( 2453-17 ), «Про судову експертизу» ( 4038-12 ), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( 796-12 ), «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» ( 540/97-ВР ), Митного кодексу України ( 92-15 ), Положення про помічника-консультанта народного депутата України ( 379/95-ВР ) та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України»;

підпункт 6 пункту 15 виключити;

у тексті Закону слово «тендер» в усіх відмінках і числах замінити словом «конкурс» у відповідному відмінку і числі;

18) абзац дев’ятий розділу V Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» ( 1629-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 29, ст. 367), викласти в такій редакції:

«фінансові послуги (у тому числі послуги в системі накопичувального пенсійного забезпечення)»;

19) у Законі України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» ( 1727-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 33-34, ст. 404):

у статті 1:

абзац третій замінити дванадцятьма абзацами такого змісту:

«особа, яка не має права на пенсію, — особа, яка досягла віку 63 років та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1958 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

58 років — які народилися до 30 вересня 1953 року включно;

58 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;

59 років — які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;

59 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;

60 років — які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;

60 років 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;

61 рік — які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;

61 рік 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

62 роки — які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

62 роки 6 місяців — які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

63 роки — які народилися з 1 квітня 1958 року по 31 грудня 1958 року».

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятнадцятим;

у частині першій статті 2, пункті 1 частини першої статті 4, частинах першій і другій статті 5 та абзаці шостому статті 6 слова і цифри «(чоловік — 63 років, жінка — 58 років)» у всіх відмінках і числах замінити словами і цифрою «встановленого статтею 1 цього Закону»;

у другому реченні частини першої статті 5 слова і цифри «чоловіками — 63 років, жінками — 58 років» замінити словами і цифрою «віку, встановленого статтею 1 цього Закону»;

20) у пункті 11 статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» ( 1763-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 36, ст. 444) цифри і слово «15 років» замінити цифрами і словами «20 календарних років» та цифри і слова «40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж» виключити;

21) у статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( 2453-17 ) (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41-45, ст. 529; 2011 р., N 23, ст. 160; із змінами, внесеними Законом України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI) ( 2856-17 ):

назву та частину першу викласти в такій редакції:

«Стаття 138. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці

1. Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками — пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» ( 3723-12 ), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років — які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців — які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік — які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців — які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року»;

у частині другій слова «пенсійного віку» замінити словами «віку, встановленого частиною першою цієї статті»;

у частині третій:

перше речення після цифр і слів «80 відсотків грошового утримання судді» доповнити словами і цифрами «з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року — страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

друге речення виключити;

частину п’яту викласти в такій редакції:

«5. Виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру» ( 1789-12 ), «Про наукову і науково-технічну діяльність» ( 1977-12 ), «Про статус народного депутата України» ( 2790-12 ), «Про державну службу» ( 3723-12 ), припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України»;

22) у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» ( 2464-17 ) (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2-3, ст. 11):

у частині першій статті 1:

у пункті 4 слово «п’ятнадцяти» замінити словом «сімнадцяти»;

доповнити пунктом 11 такого змісту:

«11) учасники накопичувальної системи пенсійного страхування — фізичні особи, які сплачують/за яких сплачуються страхові внески до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування»;

абзац перший частини першої статті 5 доповнити словами «а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі — учасниками накопичувальної пенсійної системи) — з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики»;

у статті 11:

абзац перший частини першої після слів «соціального страхування» доповнити словами «на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі — Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, — недержавних пенсійних фондів»;

пункт 1 частини другої після слів «соціального страхування» доповнити словами «Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — недержавних пенсійних фондів»;

у пункті 2 частини першої статті 13:

абзац перший після слів «єдиного внеску» доповнити словами «достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування»;

після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту:

«Планові та позапланові перевірки проводяться органами Пенсійного фонду за місцезнаходженням платника єдиного внеску, а в разі відсутності у платника єдиного внеску приміщення така перевірка може бути проведена в приміщенні органу Пенсійного фонду».

У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

Президент України В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ, 8 липня 2011 року N 3668-VI

Документ отримано з офіційного джерела — сайту Верховної ради України.

Публiкацiї документа:

Голос України вiд 13.09.2011 — № 169

Урядовий кур’єр вiд 14.09.2011 — № 168

Повний текст закону можно побачити на сайті Верховної Ради.

Мітки: , , , , , , , , , ,

Залишити коментар