01 rus1Здається, українці догралися: механізм самознищення націїi запущений! Точніше, запущений він був раніше, але торік, схоже ми пройшли крапку неповернення…

Про що це? Так все досить просто: до України докотилася світова тенденція загибелі бджіл. Осінь минулого року відзначилася настільки масовою загибеллю бджіл (і домашніх, і диких), а також інших нектарозбираючих комах, що в багатьох регіонах більш-менш інтенсивного землеробства їх майже не залишилося. Конкретної статистики не має, але з того, що видно у більшості бджолярів, ситуація саме така. Більш того, квітнучі українські сади, ліси і лани яскраво вказали на цю проблему: на квітах майже не видно бджіл.

Взагалі-те, загроза зникнення бджіл є не тільки українською проблемою. Це вже стало однією з найбільш актуальних екологічних проблем сучасності в усьому світі. Шляхи вирішення цієї проблеми будуть розглядатися на ХХХХІІІ-му Міжнародному Конгресі Апімондії (конгрес бджолярів, що пройде в Києві у вересні — жовтні 2013 року й стане знаковою подією для України й усього світу. На жаль, вирішити цю проблему намагаються вже майже 10 років, але реальних шляхів її вирішення не знаходять.

Впевнений, що деяким із читаючих відразу ж стало малоцікаво: «Та й що — якісь там комахи? Нехай навіть і бджоли — переб’ємося якось і без меду». І дійсно, у принципі, без меду й без багатьох інших продуктів бджільництва можна обійтися — замінити їх черговими хімічними варіаціями. Які проблеми?!

Але не так все просто, як це здається навіть прихильникам хімпрому… Насправді, ця проблема більш страшна, ніж найжахливіші апокаліптичні прогнози кінця світу. Тому що, це набагато реальніше й швидше може призвести людство до загибелі.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAСправа в тому, що бджола — це найважливіший запильник практично всіх фруктових і ягідних дерев і чагарників, а також сільськогосподарських і дикоростучих квіткових рослин.  Всі ці рослини є двостатевими, тобто пилок не запліднює зав’язь своєї квітки, і для них необхідний пилок, перенесений з інших рослин. Частково це можуть зробити праця людини, вітер, вода, деякі види комах (жуки, метелики, мухи), але на таке масове запилення, що роблять бджоли (близько 85 %), не здатний ніхто й ніщо. Середня родина в 30000 медоносних бджіл за один день відвідує до 2 млн. квіток.

Бджоли — це єдині у світі комахи, що опосередковано беруть участь у підтримці біологічної розмаїтості флори й фауни, а так само у виробництві багатьох видів натуральної продукції. До 30% (!!!) усього продовольства, використовуваного людиною, виробляється завдяки запиленню бджолами.  А 30%, незважаючи на те, що це не є більшість, це не те, що не мало, а є часткою, що фактично визначає можливість існування людства в його нинішньому виді!

Унікальні за своєю цінністю й продукти бджільництва, які мають здатність відновлювати нормальну роботу більшості систем і органів людського організму. Але від існування й життєдіяльності бджіл залежить не тільки харчовий баланс людства й медицина.

Обпилювальна діяльність бджіл підтримує видову розмаїтість на Землі, будучи найважливішим чинником існування рослинності в цілому. Загальний руйнівний механізм простий: зникають бджоли — припиняється запилення рослин. Зникають рослини — вимирають всі види тварин. Навіть істотне зменшення кількості бджіл (а це в Україні вже відбулося) не тільки призведе до фатального скорочення чисельності багатьох видів рослин і тварин протягом декількох років, але й до зменшення розмаїтості природних ресурсів. А це, у свою чергу спричинить руйнування біосфери — забруднення повітря й вод, розвиток інфекційних захворювань, гігантський комплекс екологічних і соціальних катастроф, що буде безупинно розвиватися в геометричній прогресії й, в остаточному підсумку, призведе до загибелі людства. До дуже швидкої загибелі! Наприклад, Ейнштейн, у свій час математичним шляхом розрахував, що після загибелі бджіл, людство проїснує не більше 30 років.

Напевно, у когось відразу виникає думка: «Ну, 30 років це не мало, самі пишете, що тенденція загальносвітова, людство за такий період щось придумає. Та й бджоли поки не всі загинули, значить ще є трохи побільше часу».

Та не все так просто…

Давайте звернемося до тих проблем, які чекають нас у самий найближчий час у зв’язку, навіть не з повною загибеллю бджіл, а зі зникненням деякої їхньої частини. І не по усьому світі, а саме в Україні. При цьому, я навіть не буду торкатися фінансових збитків самих бджолярів, хоча їх в Україні налічується більше 400 тис., а валове виробництво меду досягає 75 тис. тонн на рік.

Вже було сказано, про українські сади, на яких не видно бджіл. Це вказує на те, що сади цього року не будуть обпилені. Це загрожує не просто зменшенням урожаю садових фруктів 2013 року, що було б досить природним після сильного врожаю 2012 року. Це загрожує його істотним зменшенням, а у подальшій перспективі, практично повною його відсутністю.

У свою чергу, втрати садівників призведуть не тільки до їх власних фінансових втрат і до розорення багатьох з них, але й до значних втрат бюджету, внаслідок недоодержання доходів від податків, від відрахувань у пенсійний фонд і т.п. Замість експорту фруктів, Україна буде ввозити їх — це теж загальнодержавна втрата валютнихOLYMPUS DIGITAL CAMERA кштів і доходів, оскільки будь-яка держава багатіє й розвивається експортом, а імпортуючи будь-яку продукцію, зазнає втрат. Це все, вже є проблема для всього населення, що позначиться на доходах бюджетників, на пенсіях, соціальних виплатах і т.п.

Далі, у нас в Україні, великі земле-садовласники або самі сидять у Верховній Раді або тримають там своїх ставлеників. Близькі вони й до уряду. Природно, що вони, не бажаючи зазнавати збитків, постараються, хоча б частково, компенсувати їх за рахунок бюджетних дотацій. Знову ж — грошики з кишень усього народу… І чималі гроші, частина яких осяде в кишенях великих чиновників у вигляді «відкатів»!

Але бджоли запилюють не тільки сади. Вони запилюють соняшник, масу інших городніх культур, тваринницьких кормових культур і т.п. Втрати понесуть всі рослинницькі господарства, а потім настане черга й тваринництва, харчової, фармацевтичної, косметологічної, парфумерної, легкої промисловості  й т.д. — як сніжна лавина.

А в наш час, загальний обсяг наявного в країні продовольства, незважаючи на удаваний (дивлячись на полки сучасних магазинів) достаток, насправді мізерний — набагато менший, ніж у період порожніх полиць радянських продмагазинів 80-х років: зараз усе — з коліс, ніяких істотних запасів. До чого це призведе? Важко навіть уявити…

Ситуація збільшується тим, що бджоли запилюють також лісові та інші дикоростучі рослини. Тобто, навіть лісових і диких польових урожаїв не буде. І якщо раніше — у період голодоморів частина людей рятувалася хоча б лісовими дарунками або тими ж бур’янами (лобода й т.п.), те тепер і ця можливість буде під сумнівом.

У загальносвітовій ситуації, явище, при якому робочі бджоли з вулика медоносних бджіл раптово зникають, одержало спеціальну назву — Колапс бджолиних родин (КПС), який ще називають також іноді синдромом депопуляції медоносних бджіл. Причина або причини синдрому ще не до кінця з’ясовані, хоча багато авторитетних джерел відносять проблему до біотичних факторів, таких як кліщі і ізраїльський гострий вірусний параліч. Інші вбачають причиною стреси, пов’язані з екологічними змінами, порушення харчування й пестициди (наприклад, неонікотиноїди, такі як імідаклоприд), а також мігруюче бджільництво. Гіпотетичні причини також включають випромінювання стільникових телефонів і генетично модифіковані (ГМО) культури з можливістю контролю над шкідниками. Крім того, було також зроблене припущення, що це може бути пов’язане зі сполученням багатьох факторів, і що один окремо взятий фактор не є причиною. Зараз є визнання факту, що синдром не є сезонно обмеженим, і що даний феномен не може бути «хворобою» у стандартному розумінні цього слова[1].

Але слід зазначити, що, наприклад, варратоз — зараження кліщем варроа (Varroa destructor), хвороба давно відома, давно вивчена, хвороба, з якою бджолярі давно й досить успішно борються. І ця хвороба ні як не може пояснити, чому зненацька загинули бджоли, попередньо оброблені від зараження варратозом. Крім того, зараженість варратозом, як причину загибелі бджіл, досить легко визначити.

Щодо впливу технологій бездротового зв’язку, то ця версія – одна із самих імовірних, вважає директор Центру електромагнітної безпеки Олег Григор’єв. «З одного боку, зростає електромагнітне забруднення навколишнього середовища, що пов’язане з розвитком бездротових телекомунікацій, тобто рухомий зв’язок, стільниковий зв’язок. І другий паралельний факт, що спостерігається, — це скорочення кількості бджіл, саме в індустріально розвинених країнах, у яких саме й відбувається цей ріст електромагнітного забруднення», — вважає Григор’єв[2]. І ця проблема безумовно впливає на бджіл — через електромагнітне випромінювання, що підвищується, бджоли втрачають орієнтацію в просторі, не можуть повернутися у свої вулики.

Третя версія — застосування хімікатів у сільському господарстві при виробництві продуктів харчування й у боротьбі зі шкідниками, що для бджіл є просто катастрофічним. В економічно розвинених країнах протягом багатьох років застосовуються пестициди й інсектициди, які, на думку деяких учених, можуть бути вкрай токсичними для бджіл. У ряді країн Європи застосування цих препаратів в останні роки було заборонено, але не в Україні.

Насамперед, слід зазначити, що тенденція, хоча й загальносвітова, але ні де й ніколи у світі за одну осінь (ще раз підкреслюю: не за рік, не за зиму, а саме за осінь!) не гинула раптово більшість бджіл, які протягом сезону нормально жили й працювали, як це відбулося в багатьох сільськогосподарських районах України! Це означає, що українська причина хоча й пов’язана із загальносвітовими, але в Україні додалися свої нищівні фактори або різко підсилилися ті ж самі — загальносвітові.

Що мається на увазі? Відповідь може дати досить простий аналіз. Що змінилося до приходу осені 2012 року й безпосередньо восени в Україні? Візьмемо, безумовно шкідливе для бджіл електромагнітне випромінювання від систем стільникового зв’язка. Навряд чи його потужність різко збільшилася. Наприклад, у районі села Гвіздівці й на всій Сокирянщині, наскільки відомо, не додалося до осені 2012 року жодної вишки стільникового зв’язку.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAА от, що точно, починаючи з весни 2012 року, різко поширювалося й досягло піку своєї поширеності саме наприкінці літа — початку осіни — це застосування гербіцидів, так званого «нового покоління» і обприскування яблуневих садів інсектицидами.

Наприклад, більшість власників більш-менш великих садів Сокирянщини, й у тому числі у Гвіздівцях, стурбовані збутом своєї продукції, обприскували їх торік до 18-23 разів майже до самого збирання наприкінці вересня — жовтня.   Природно, що це не могло не позначитися на бджолах. Ступінь безмозглості  таких власників садів дивує. Ну добре: вони в погоні за прибутком не думають про те, що труять навколишнє середовище, населення, дітей, які їдять ці яблука. Але вони не думають і про те, що при цьому вони труять бджіл, без яких жодних врожаїв, а відповідно і доходів, точно не буде взагалі!

Теж саме стосується й користувачів гербіцидами «нового покоління». Про що йдеться? Як їх рекламують виробники й продавці, ці гербіциди, впливають тільки на певні види бур’янів, не заподіюючи шкоди корисним рослинам. Тобто, їх начебто можна застосовувати прямо по посадках культурних рослин, не побоюючись шкоди.

Але при цьому, якщо підключити голову, якщо вона має, хоча б мінімальні знання й логіку, те варто подумати: чому цей гербіцид, що вбиває міцний дикий бур’ян, не впливає на кволу культурну рослину? Та тому, що, він просто не встигає вплинути на нього за період до збору врожаю!

Крім того, безумовно зрозумілим є те, що цей гербіцид, будучи розбризканим по всій ділянці з культурними рослинами, яким би він не був безпечним для конкретної культурної рослини, однаково цими культурними рослинами всмоктується, оскільки перебуває в ґрунті, у воді, а рослина не може перед усмоктуванням із ґрунту необхідних речовин, робити хіманаліз і обирати – що всмоктувати, а що ні. Виходить, ці гербіциди (а це в кожному разі – отрута) залишаються в культурній рослині, накопичуються ними, а потім вживаються в їжу людьми. Люди, застосовуючи ці гербіциди, полегшуючи собі працю, убивають себе, убивають своїх дітей!

Повертаючись до теми цієї статті, слід зазначити, що в такий саме спосіб ці гербіциди впливають на бджіл. При чому, скоріш за все, що вони не відразу їх убивають, а поступово, з покоління в покоління бджіл (а покоління в комах зміняються швидко) знищують або підривають  їхній генотип, призводять до мутацій, до більшої схильності до захворювань, до більшого сприйняття того ж електромагнітного випромінювання й т.п. А у свою чергу – загибель бджіл призведе до відсутності врожаю, навіть якщо не залишиться жодного бур’яну.

На кого розрахована ця стаття?

Зрозуміло, що більшість тих, хто обприскує сади й городи інсектицидами й гербіцидами, не читає статті в інтернеті. Та й наївно було б думати, що прочитавши, вони відразу припинять, або ж хоча б скоротять використання тих самих хімікатів. Ні! Погоня за тимчасовим швидким прибутком перевищить усе — і небезпеку власного поступового отруєння, і небезпека отруєння своїх дітей («а що я зроблю — однаково всі навколо отруєне»; «я перестану, а інші не перестануть», «мені ж продають ковбасу й молоко з хімпродукції»  і т.п.)

Але в них усіх є діти. І якщо батьки не мають достатньої кількості мозків для самозбереження, якщо вони на себе вже плюнули, або не розуміють, що на безглузде лікування  від ракових захворювань вони витратять потім все що заробили й однаково їм це не допоможе (як це вже має місце в тисячах випадків), те діти життя тільки почали, вони не хочуть вимерти через 20-30 років, і вони в багатьох випадках користуються інтернетом.

От вони й повинні зажадати від своїх батьків: не оглядатися на інших, а самим припинити це самознищення й знищення своїх дітей, знищення нації!

Ну й ще залишається сподіватися на те, що в уряду країни вистачить розуму на те, що б вкрай обмежити ввіз у країну, виробництво й використання в сільському господарстві особливо шкідливих хімзасобів захисту рослин, ввести за такі дії серйозну відповідальність на всіх рівнях, а також чітко визначити порядок хімобробки рослин і істотно підвищити відповідальність за його порушення. Це вже — питання виживання народу!

А якщо цього не відбудеться, то залишається констатувати єдине: повиздихають (іншого слова в цьому випадку не підібрати та мабуть вже і не заслуговуємо) усі: і ті, хто виробляє засоби хімзахисту, і ті хто їх ввозить в Украиїну оптом, і ті, хто їх продає в роздріб, і ті, хто їх використовує, і навіть ті, хто не продає їх та не використовує. При чому, здохнуть, незалежно від посад, рівня доходів і кількості грошей! Тому що, від такого апокаліпсиса, до якого зрештою може призвести загибель бджіл, не врятують а ні великі й дуже великі гроші, а ні золоті запаси, а ні бомбосховища, а ні переїзд за кордон — НІЧОГО НЕ ВРЯТУЄ!   

Хтось може вважати цю статтю злою? Може й так. Але як інакше можна говорити про тих, хто бездумно губить себе, своїх дітей і всіх навколишніх, про тих, хто є ворогами й собі й всьому народу? Отут уже в пору не злиться, а шукати більш дієві заходи…

  А. Грушецький, О. Кучерявий

 


[2] Радиостанция «Вести ФМ». Писарева Александра Таинственное исчезновение пчел продолжается.

На фото травня 2013 р.: квітнучі рослини у Гвіздівцях (бузок, яблуня, кульбаба) — без бджіл

________________________________________________

На останок пропонуємо Вам переглянути фільм, присвячений проблемі масової загибелі бджіл.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

4 комментария к “Загибель бджіл – загибель нації!”

  1. бджоляр з Запоріжжя
    12th Май 2013 в 10:49

    все дуже правильно написано. і якщо народ і влада не схаменуться, нам не багато залишилося. Те, що там Ейнштейн про 30 років казав — то маячня. Все буде набагато бистріше

  2. энтомолог
    13th Май 2013 в 06:33

    я, як фахівець із комах, можу сказати, що все це — безумовна правда. Тільки треба додати, що крім масової загибелі бджіл восени минулого року, багато їхніх родин, внаслідок ослаблення через отруєння хімікатами, не пережили зиму. Але ж вони гинули по тій самій причині, хоча й не так масово, і в попередні роки. Тобто загинуло жахливо багато бджіл. При чому, не тільки бджіл, але й безліч інших видів комах, що запилюють рослини.
    Щодо осені, то одною з причин цього явища в Україні стало захоплення вирощуванням сої. Точніше — не через саму сою, а те, що коли її висадили після збору першого врожаю інших культур другим посівом, почали для більш швидкого дозрівання інтенсивно обприскувати спеціальними хімікатами. І також, дійсно другою явною причиною є використання тих самих гербіцидів нового покоління та численне обприскування яблуневих та грушевих садів.
    Якщо не вжити рішучих й дуже жорстких заходів, то наслідки будуть жахливими і невідворотними. Все це дійсно може привести не просто до загибелі людства, а до швидкої й досить жахливої його загибелі.
    Сільські ради повинні встановити жорсткий графік обприскування щодо великих і малих господарств і покарання за його порушення повинно бути таким, щоб порушник пішов з голим задом світом, разом з своїми дітьми. І жаліти таких не потрібно – вони інших не жаліють. Інакше всім кінець!
    У нас люблять багато говорити про жахи голодомору, що влаштував сталінський режим. Але цей голодомор буде більш страшним. І влаштували його ми собі самі. І порятунку від нього не буде!

  3. я не бджоляр, але не треба бути і бджолярем, щоб це все розуміти. Наша влада любить казати, що наш народ дуже мудрий. Але який він мудрий, якщо це народ — самовбивця?!!! Одні виготовляють і продають хімічну отруйну ковбасу, знаючи, що то отрута і волають: «А що я зроблю? Мені треба працювати, годувати дітей!». А те, що вони при цьому труять інших людей і дітей теж, то всім по-барабану. Інші такі ж самі, виробляють такі ж отруйні молочні (нібито молочні) продукти, треті вирощують і продають отруєні овочи та фрукти і при цьому ще під час обприскування влаштовують мінічорнобилі для себе і оточуючих. І у всіх є для себе самовиправдання. І всім не подобається влада.
    Влада дійсно ні яка — що ця, що попередні кравчуковсько-кучмовсько-ющенківські. Але ця влада така — як увесь народ. Ці злодії і бандити при владі — точне віддзеркалення народу, щонайменше, його переважної більшості. Бо майже кожен, хто засуджує владу, коли потрапляє до сам доривається до щонайменшої влади, відразу стає таким саме.
    Така нація приречена на загибель! А те, що вона обрала для самогубства найкоротший шлях — через знищення бджіл та інших запилюючих рослини комах, це теж ї характеризує.

  4. Так дуже велика шкода для с/г від гербіцидів. Минулого року сусід обробив подвір*я «РАУНДАПОМ». В нас загинуло все поголівя молодняку птиці. Всі ягоди фрукти неможливо було споживати. від них робилися рани в ротовій порожнині. А що тоді робилось в шлунку? (Живіт болів кілька місяців після споживання кількох ягід черешні.) У сусідстві всі бджоли загинули. Велику шкоду завдало здоровю випари цієї «отрути» пекли очі, опухало обличчя, шия — душило, біль в серці… До мого сусіда це не дійшло. і він два дні тому знову обробив свою «власність», зовсім не усвідомлюючи шкоди минулого року.хоча пропали полуниці, виноград- це йому хтось викопав полуниці, а виноград підрубали а те що внас пропав- його не цікавить.Прохання необробляти що нам шкодить на здоровя каже цитую «здихайте» . що робити з такими сусідами? Чи діятимуту ЗУ про навмисне заподіяння шкоди? А ЗУ незнаю чи щось вони варті?. У статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»1 дається визначення поняття «безпечні умови для людини»: це стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину.Право громадян на безпечне для життя і здоров\’я навколишнє природне середовище відноситься до абсолютних прав і йому відповідає обов\’язок держави і всіх інших осіб утримуватися від порушення цього права. Разом з тим держава, її органи, всі інші юридичні і фізичні особи в процесі своєї діяльності, пов\’язаної з впливом на довкілля, зобов\’язані здійснювати комплекс заходів, спрямованих на дотримання відповідної якості навколишнього середовища, покращання його стану і т. п. Право на безпечне довкілля включає в себе можливість вимагати від інших суб\’єктів (держави, її органів, підприємств, організацій, громадян) здійснювати дії, спрямовані на забезпечення належного стану навколишнього природного середовища, який не призведе до негативних змін в організмі людини (причому їх поведінка може бути як активною, так і пасивною, тобто проявлятися в утриманні від дій, що можуть негативно вплинути на природу і людину).
    Стосовно держави, то до неї пред\’являється вимога здійснення в основному активних дій у цій сфері, спрямованих фактично на забезпечення екологічної безпеки. На державу покладається, насамперед, обов\’язок встановлення основних засад, принципів, правил і норм у сфері забезпечення екологічної безпеки. Сюди входить видання достатньої кількості досконалих нормативно-правових актів з цих питань, встановлення екологічних нормативів, стандартів і інших екологічних вимог. На державу покладається обов\’язок ведення належного обліку природних об\’єктів і унікальних природних територій, спостереження за їх станом, змінами. Важливим повноваженням держави є здійснення всіх форм екологічного контролю. Особлива увага має приділятися попереджувальним заходам, які спрямовані на недопущення в майбутньому можливих шкідливих впливів на довкілля, зокрема екологічній експертизі. Держава повинна чітко законодавче визначити і застосовувати заходи примусу, юридичної відповідальності до осіб, винних у невиконанні екологічних вимог.
    Крім цього, право на безпечне довкілля охоплює і можливість звертатися по захист порушеного права в суд. При цьому, як правило, порушення права на безпечне довкілля тягне за собою заподіяння шкоди здоров\’ю громадян і відповідно поєднане з відшкодуванням цієї шкоди, тобто реалізацією права на відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров\’ю громадян через негативний вплив на довкілля.
    Отже, право на безпечне для життя і здоров\’я навколишнє природне середовище — це закріплена законодавством і забезпечувана державою можливість суб\’єкта проживати в середовищі, яке не спричиняє шкоду здоров\’ю, користуватись для задоволення своїх життєво необхідних фізичних і духовних потреб безпечними природними благами, вимагати від держави, а також інших фізичних і юридичних осіб виконання вимог екологічної безпеки, а у випадку їх порушення звертатись по захист порушеного права до компетентних органів.
    Право на безпечне навколишнє природне середовище безпосередньо пов\’язане з низкою інших прав, які фактично конкретизують його щодо тих чи інших сфер суспільних відносин та діяльності. Зокрема, в ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» закріплено право громадян на безпечні для здоров\’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище, але хто ці закони виконує? Тож велике прохання ! Люди остепенітся з використанням хімії. В нас екологічна ситуація і так погана, а ви ще один одного до труюєте! Ви вбиваєте все живе від маленької комашки аж до льдини!!! Раки, викидиші т.д -це все ВАША ЛІНЬ попрацювати на городі чи в саду.

Залишити коментар