Storonni avtor on 27th Июль 2010

Наш сайт 12 липня 2010 року публікував статтю І. Князєва про початок І-ої Світової війни. Перша публікація була присвячена подіям напередодні війни і причинам війни. І саме завтрашній день — 28 липня рахується датою початку війни.

В цілому 1-ша Світова війна принесла людству небачені страждання, загальний голод і руйнування, та як цілком вірно писав у свій час Ленін, привела все людство «… на край прірви, загибелі всієї культури, здичавіння...». У ході війни відбулося масове знищення матеріальних цінностей, загальна вартість яких становила 58 млрд. карбованців. Цілі райони (особливо в Північній Франції) були перетворені в пустелю. 9,5 млн. чол. було вбито або умерло від ран, поранено 20 млн. чол., з них 3,5 млн. залишилися каліками.

****************************************

Німецький пропагандістський плакат початку війни

У результаті війни виграли тільки капіталісти, особливо – великі кампанії. Так, військові прибутки германських монополій до початку 1918 склали не менш ніж 10 млрд. золотих марок. Капітал німецького фінансового магната Стіннеса збільшився в 10 разів, чисті прибутки гарматного короля Круппа виросли майже в 6 разів. Великі прибутки одержали монополії Франції, Великобританії, Італії, Японії. Але більше всіх нажилися на війні американські монополії (прибутки за 1914-18 роки — 3 млрд. доларів). Вони зробили своїми данниками всі, навіть самі заможні країни. Прибутки монополій продовжували рости і після війни.

Як і обіцяли – ми продовжуємо публікацію. Цей матеріал – про початок тої страшенної всесвітньої бойні.

Воєнні кампанії 1914 року.

На Західно-Європейському театрі воєнні дії почалися вторгненням германських військ у Люксембург (2 серпня) і Бельгію (4 серпня), яка відкинула германський ультиматум про пропуск германських військ через її територію. Бельгійська армія, опираючись на укріплені райони Льєжа й Намюра, вчинила завзятий опір супротивникові на рубежі р. Маас. Залишивши після запеклих боїв Льєж (16 серпня), вона відійшла до Антверпена. Германське командування, виставивши проти її близько 2-х корпусів (80 тис. чол., 300 гармат), направило основне угруповання своїх армій напівденний захід до франко-бельгійської границі. Назустріч германським військам були висунуті французькі армії лівого крила ( 3-тя, 4-та й 5-та) і британська армія. 21—25 серпня відбулося Прикордонна битва 1914 року.

Через погрозу обходу супротивником лівого флангу союзних військ, французьке командування почало відвід армій у глиб країни з метою виграти час для перегрупування своїх сил і підготовки контрнаступу. Французькі армії правого крила ( 1-ша й 2-га) з 7—14 серпня вели наступ в Ельзасі й Лотарингії, але у зв’язку із вторгненням германських військ у Францію через Бельгію він був припинений та обидві армії відведені на вихідні позиції. Головне угруповання германських армій продовжувало наступ в південно-західному напрямку на Париж і, одержавши ряд окремих перемог над арміями Антанти в Лє-Като (26 серпня), Нелі і Пруйярі (28— 29 р.), Сен-Кантені і Гізу (29—30 серпня), до 5 вересня вийшло до р. Марна між Парижем і Верденом. Французьке командування завершило перегрупування своїх військ та сформувавши з резервів дві нові армії ( 6-ту й 9-ту), створило на цьому напрямку перевагу в силах. У Марнській битві 1914 року (5—12 вересня) германські війська потерпіли поразку й змушені були відійти за річки Ена і Уаза, де закріпилися та до 16 вересня зупинили контрнаступ союзників.

Прагнення супротивників опанувати «вільним простором» на захід від річки Уаза до узбережжя Па-де-Кале шляхом охоплення з півночі відкритих флангів одне одного вилилися 16 вересня — 15 жовтня в три маневрені операції, які одержали назву «Біг до моря». Війська обох сторін вийшли на узбережжя на захід Остенде. Бельгійська армія, залишивши 8 жовтня Антверпен, зайняла ділянку на лівому фланзі союзних армій. Бій у Фландрії (на річках Ізер і Іпр) 15 жовтня — 20 листопада не змінило загальної обстановки. Спроби німців прорвати оборону союзників і зайняти порти на узбережжі Па-де-Калє успіху не мали. Сторони, з великими втратами припинили активні бойові дії та закріпилися на досягнутих рубежах. Від швейцарського кордону до Північного моря встановився позиційний фронт. У грудні 1914 року він мав довжину 720 км, з яких на частку французької армії доводилося 650 км, британської — 50 км і бельгійської — 20 км.

Російська козача частина в Чернівцях на вул. Головній. 1916 рік

Воєнні дії на Східно-Європейському театрі почалися 4—7 (17—20) серпня вторгненням недостатньо підготовлених військ російського Північно-Західного фронту (головнокомандуючий генерал Я.Г. Жилінський, начальник штабу генерал В.А. Орановський) у Східну Пруссію. У ході Східно-Пруської операції 1914 року 1-ша російська армія (командуючий генерал П.К. Ренненкампф), що наступала з сходу, 4 (17) серпня розбила біля Шталлупьонена частини 1-го германського корпуса, а 7 (20) серпня в Гумбінен-Гольдапському бої завдала поразки основним силам 8-ої германської армії; 7 (20) серпня 2-я російська армія (командуючий генерал А.В. Самсонов) вторглася у Східну Пруссію, наносячи удар у фланг і тил 8-ої германської армії.

Командуючий 8-ою армією вирішив почати відвід військ зі Східної Пруссії за Віслу, але германське верховне командування, незадоволене таким рішенням, 10 (23) серпня змінило керівництво армією, призначивши її командуючим генерала П. Гінденбурга, а начальником штабу — генерала Э. Людендорфа. Наступ російських військ у Східній Пруссії змусив германське командування зняти 2 корпуси і 1 кавалерійську дивізію із Західного фронту та направити їх 13 (26) серпня на Східний фронт, що стало однієї із причин поразки германських військ у битві на Марні.

Скориставшись відсутністю взаємодії між 1-ою і 2-ою арміями та помилками російського командування, супротивник зумів завдати важкої поразки 2-ій, а потім 1-ій російським арміям та відкинути їх зі Східної Пруссії. Одночасно з Східно-Пруською операцією відбувалася Галицька битва 1914 року, у якій війська російського Південно-Західного фронту (головнокомандуючий генерал Н.І. Іванов, начальник штабу генерал М.В. Алєксєєв) завдали великої поразки австро-угорським військам, 21 серпня (3 вересня) зайняли Львів, 8 (21) вересня осадили фортецю Перемишль і, переслідуючи супротивника, до 13 (26) вересня вийшли до річки Вислока та передгір’їв Карпат. Створилася загроза вторгнення російських військ у германську провінцію Сілезія.

Германське верховне командування спішно перекинуло зі Східної Пруссії в район Ченстохова й Кракова великі сили та сформувало нову ( 9-ту) армію з метою завдання контрудару на Івангород (Демблін) у фланг і тил військам Південно-Західного фронту і зриву наступу російських військ у Сілезію, який готувався. Завдяки своєчасному перегрупуванню сил, проведеного російською Ставкою, російські армії у Варшавсько-Івангородській операції 1914до 26 вересня (9 жовтня) зупинили наступ 9-ої германської і 1-ої австро-угорської армій на Івангород, а потім відбили удар германських військ на Варшаву. 5 (18) жовтня російські війська перейшли в контрнаступ і відкинули супротивника на вихідний рубіж.

Російські армії знову почали підготовку вторгнення в межі Німеччини. Германське командування перекинуло свою 9-ту армію з району Ченстохова на північ, вирішивши завдати удар по правому фланзі та у тил наступального угруповання росіян. У Лодзінській операції 1914, що почалася 29 жовтня (11 листопада), супротивникові вдалося зірвати план росіян, але його намір оточити в районі Лодзі 2-гу і 5-ту російські армії скінчилося провалом і германські війська були змушені відійти з більшими втратами. Одночасно російські війська Південно-Західного фронту в Ченстохово-Краківській операції завдали поразки австро-угорським військам і вийшли на підступи до Кракова і Ченстохова. Вичерпавши свої можливості, сторони перейшли до оборони. Російські армії, що мали гострий недолік набоїв, закріпилися на рубежі річок Бзура, Равка, Ніда.

На Балканському театрі 12 серпня війська Австро-Угорщині вдерлися у Сербію. У зустрічному бої в районі гірського хребта Цера, який почався 16 серпня, австро-угорські війська потерпіли поразку і до 24 серпня були відкинуті на вихідні позиції за річки Дріна і Сава. 7 вересня вони відновили наступ. Нестача артилерії і боєприпасів змусили сербів 7 листопада відступити на схід за р. Колубара. Але 3 грудня, одержавши допомогу в постачанні від Росії і Франції, вони перейшли в контрнаступ і до середини грудня звільнили свою країну від ворожих військ. Сторони зайняли оборону на прикордонних річкових рубежах.

Наприкінці 1914 року почалися воєнні дії на Близькосхідному театрі. 21 липня (3 серпня) Туреччина заявила про свій нейтралітет, готуючись у зручний момент виступити на стороні Центральних держав. Німеччина, заохочуючи загарбницькі устремління Туреччини на Кавказі, на початку війни (10 серпня) послала на Чорне море для підтримки турецького флоту лінійний крейсер «Гебен» і легкий крейсер «Бреслау». 16 (29) жовтня турецькі та германські кораблі несподівано обстріляли Одесу, Севастополь, Феодосію, Новоросійськ. 20 жовтня (2 листопада) Росія, а слідом за нею Великобританія (5 листопада) і Франція (6 листопада) оголосили Туреччині війну; 12 листопада Туреччина проголосила «священну війну» проти держав Антанти. Турецькі сухопутні війська (усього близько 800 тис. чол.) були розгорнуті: 1-ша, 2-га і 5-та армії — у районі проток, 3-тя — у Турецькій Вірменії, 4-та — у Сирії й Палестині, 6-та — у Месопотамії (верховним головнокомандуючим номінально значився султан Мехмед V, але фактично їм був військовий міністр Енвер-Паша; начальник Штабу — германський генерал Ф. Бронзарт фон Шеллендорф).

Росія висунула на границю з Туреччиною Кавказьку армію (головнокомандуючий І.І. Воронцов-Дашков, його помічник генерал А.З. Мишлаєвський; 170 тис. чол., 350 гармат). В 2-ій половині жовтня (на початку листопада) відбувалися зіткнення військ на ерзурумському напрямку, 25 жовтня (7 листопада) росіяни опанували укріпленими позиціями в Кепрікея (в 50 км північніше Ерзурума), але під натиском переважаючих сил супротивника до 26 листопада (9 грудня) відійшли на вихідні позиції. 9 (22) грудня 3-тя турецька армія перейшла в наступ, але в ході Сарикамишської операції 1914—15 років була розгромлена. 10 листопада біля устя річок Тигр і Євфрат висадився британський експедиційний корпус, утворивши Месопотамський фронт. 22 листопада англійці зайняли залишену турками Басру, 9 грудня захопили Ель-Курну й добре укріпилися в південній частині Месопотамії.

Бойові дії в Африці, на Далекому Сході й Тихому океані були невдалими для Німеччини, позбавивши її протягом однієї військової кампанії більшості колоній. В 1914 році Каролінські, Маріанські і Маршаллові острови на Тихому океані й германській військово-морській базі Циндао в Китаї були захоплені Японією, германська частина Нової Гвінеї та Соломонові острови — австралійцями, острови Самоа — новозеландцями. Англо-французькі війська зайняли германські колонії в Африці: Того — у серпні 1914, Камерун — у січні 1916, Південно-Західну Африку — до липня 1915, Східну Африку — до кінця 1917 (германські війська продовжували тут вести партизанські дії на території португальської колонії Мозамбік і британської колонії Родезія до кінця війни).

Воєнні дії на море в 1914 році носили обмежений характер. 28 серпня відбувся бій між легкими силами англійських і германських флотів у Північному морі біля острова Гельголанд; 5 (18) листопада на Чорному морі біля мису Мишоїд (в 50 км східніше Севастополя) російська ескадра вела бій з германськими кораблями «Гебен» і «Бреслау», які, одержавши ушкодження, пішли. Германське командування намагалося активізувати дії свого флоту на англійських морських комунікаціях в Атлантичному, Індійському та Тихому океанах. Ескадра адмірала М. Шпеє (5 крейсерів) 1-го листопада завдала поразки англійській ескадрі адмірала К. Кредока в Коронельскому бою 1914 р., але 8 грудня була знищена у Фолклендських островів англійською ескадрою адмірала Ф. Стерді. До початку листопада були потоплені ще 3 германські крейсери, які діяли в Атлантичному та Тихому океанах.

Кампанія 1914 не принесла вирішальних результатів жодній зі сторін. У Франції обидві сторони перейшли до позиційної оборони. Елементи позиційних форм боротьби виникли й на Східно-Європейському театрі. Воєнні дії показали помилковість передвоєнних розрахунків генеральних штабів на короткочасний характер війни. Навіть вже у перших операціях були витрачені накопичені запаси озброєння й боєприпасів, у той самий час стало ясно, що війна буде тривалою й необхідні термінові заходи по мобілізації промисловості, розгортанню виробництва озброєння і боєприпасів.

І. Князєв

_____________________

Джерела (зазначені без українського перекладу, відповідно до мов видань і стосуються не лише матеріалу, який викладено у цій статті, а і майбутніх статей про Першу Світову війну): Международные отношения 1870—1918 гг. Сб. документов, М., 1940; Мировая война в цифрах, М.— Л., 1934; Брусилов А. А., Мои воспоминания, М., 1963; Ллойд Джордж Д., Военные мемуары, пер. с англ., т. 1—6, М., 1934—38; Людендорф Э., Мои воспоминания о войне 1914—1918 гг., пер. с нем., т. 1—2, М., 1923—24; Тирпиц А., Воспоминания, пер. с нем., М., 1957; Фош Ф., Воспоминания. (Война 1914—1918 гг.), пер. с франц., М., 1939; British Documents on the origins of the war. 1898—1914,, v. 1—11, L.,1926—38; Всемирная история, т. 7—8, М., 1960—61; История СССР с древнейших времен до наших дней, т. 6—7, М., 1967—68; История дипломатии, 2 изд., т. 2—3, М., 1963—65; Стратегический очерк войны 1914—1918, т. 1—7, М., 1920—23; Строков А. А., История военного искусства, т. 3, М., 1967; Таленский Н. А., Первая мировая война (1914—1918). (Боевые действия на суше и на море), М., 1944; Вержховский Д., Ляхов В., Первая мировая война 1914—1918, М., 1964; Зайончковский А. М., Мировая война 1914—1918 гг., 3 изд., т. 1—3, М., 1938—39; его же, Подготовка России к империалистической войне. Очерки военной подготовки и первоначальных планов, М., 1926; Игнатьев А. В., Русско-английские отношения накануне первой мировой войны, М., 1962; Астафьев И.И., Русско-германские дипломатические отношения 1905—1911, М., 1972; Ганелин Р.Ш., Россия и США. 1914—1917, Л., 1969; Фей С., Происхождение мировой войны, т. 1—2, пер. с англ., М., 1934; Фалькенгайн Э. фон, Верховное командование 1914—1916 гг. в его важнейших решениях, пер. с нем., М., 1923; Виллари Л., Война на итальянском фронте 1915—1918 гг., пер. с англ., М., 1936; Корбетт Ю. С., Ньюболт Г., Операции английского флота в мировую войну, пер. с англ., 3 изд., т. 1—4, М., 1941; Сидоров А. Л., Экономическое положение России в годы первой мировой войны, М., 1973; Писарев Ю. А., Сербия и Черногория в первой мировой войне, М., 1968; Виноградов В. Н., Румыния в годы первой мировой войны, М., 1969; History of the Great War. Ser. A.— M., [v. 1—49], L., 1922—48; “Война по законам подлости”. Минск, 1999; О.А.Платонов. “Терновый венец России. Тайная история масонства 1731-1996 годы”, М., 1996; Арон Симанович “Распутин и евреи”. Москва-Рига, 1991.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар