admin on 31st Август 2018

В Україні щороку 1 вересня відзначається свято День знань. Свою назву воно отримало завдяки тому, що є першим днем осені, коли починається новий навчальний рік у всіх школах, а також у середніх і вищих навчальних закладах. День знань — це свято для всіх учнів, учнів, студентів, їх батьків, вчителів і викладачів, а також усіх тих людей, які хоч якось пов’язані з обслуговуванням школярів і студентів.

Як офіційне свято, цей день почав відзначатися в 1984 році, однак і до того, з досить давніх (вже давніх) часів 1 вересня було особливим днем для школярів, студентів і працівників системи освіти. Та традиційно найбільше йому радіють ті, хто в цей день вперше йде до школи. Можна сказати, що 1-го вересня для першокласників і першокурсників починається зовсім нове життя. Цей день є для них дуже хвилюючим і незабутнім. У всіх населених пунктах нашої країни в цей день можна бачити велику кількість ошатно одягнених першокласників, крокуючих з букетом квітів в школу. Там для них проводяться урочисті лінійки, присвячені початку навчального року, а також уроки миру, що вже стали традиційними. Для першокласників дзвенить їх перший шкільний дзвінок. Для них малюють шкільні стінгазети, звучать пісні про школу. У учнів інших класів теж є привід для радості, адже вони знову зустрічаються з улюбленими вчителями та шкільними товаришами.

Звісно, що в різних школах свято «День знань» відзначається по-різному. А в останні роки деякі школи стали відзначати 1 вересня навіть з занадто великим розмахом: влаштовуються вечірки на природі або в кафе. В середніх спеціальних та вищих навчальних закладах урочисті лінійки зазвичай не проводяться. Для першокурсників проходять урочисті збори, але учні старших курсів вже навчаються.

 

Що ж передувало появі навчального свята й чому саме в перший осінній день починається новий навчальний рік?

В українських землях ніколи не було єдиної дати початку навчального року: а ні до входження до складу Московської держави, а ні в складі Російської імперії. Так само було і по всій імперії — заняття в освітніх закладах починалися в кожному населеному пункті в різний час. У селах до навчання могли приступатися тільки пізньої осені — після закінчення сільськогосподарських робіт, а міські гімназисти сідали за парти в середині серпня. Та й у перші роки радянської влади зберігався приблизно такий саме порядок. Тільки у 1935 році Раднарком СРСР прийняв постанову про єдину дату щорічного початку навчання у всіх школах. Першим навчальним днем було визначене 1 вересня. Тоді ж була унормована тривалість навчального року й уведені фіксовані канікули.

 

Ця дата була обрана не випадково. Хоча, як вже зазначалося, в імперії та в наступному в СРСР не було до 1935 року прямо таки єдиного дня початку навчання, але ця дата щорічного початку навчання все ж була традиційно найбільш усталеною мабуть для дуже багатьох навчальних закладів ще з досить прадавніх часів. Причиною цьому було те, що в Московському царстві в цей день з 1492 року святкували Новий рік. Одружившись на останній візантійській царівні, великий князь Іван III, оголосив Новолєтіє офіційним церковно-державним святом. Тоді ж в значній кількості навчальних закладів (в основному – церковних) й починали новий навчальний рік.

У той самий час, на територіях, що зараз входять до складу сучасної України, але тоді входили до складу Королівств Польського і Угорського, Туреччини, Молдавського князівства звісно всюди були свої різноманітні і не єдині дати навчання. Але, після того, як вона частково увійшла до складу Московського царства, вже за часів Російської імперії, перший російський імператор Петро І здійснив 20 (30) грудня 7208 року (від створення світу — за старим календарем) календарну реформу «на західний манер». Другим своїм указом він змінив й дату святкування Нового року на 1 січня. За новим календарем, що діє до цього часу, це відбулося у 1736 році. Але, не зважаючи на це, початок навчання залишився всюди на тих датах, де був до календарної реформи — мабуть щоб не переривати навчальний процес тривалою перервою та не переносити тривалі літні канікули на зиму. Здебільшого, як вже було написано, це було 1 вересня. Напевне, не останню роль у цьому питанні зіграла церква. При тому, що більшість шкіл у ті часи перебували при церквах, церква ні коли не поспішала змінювати звичний календар і календарні події.

 

Втім, недержавні сільські школи грамоти взагалі починали свої заняття 1 грудня — у день пам’яті пророка Наума для того, щоб закінчити їх до Великодня або навіть до Благовіщеня (25 березня). Зрозуміло, для систематичних занять у державних середніх й вищих навчальних закладах такий графік був непридатний. Тому аж до кінця XVIII століття вони намагалися триматися колишнього, допетровського річного кола.

 

Спроби унормувати початок і тривалість навчального року на загальнодержавному рівні все ж відбувалися. Так, 91-ю статтю першого в Росії єдиного Статуту середніх навчальних закладів від 5 листопада 1804 року було визначено, що «навчальний час у повітових училищах триває також, як у гімназіях, тобто від 1 серпня попереднього року до 1 липня наступного року». Але цю вимогу не варто розуміти буквально. Насправді йдеться про те, що навчальний рік починався 14 серпня, у перший день двотижневого Успенського посту. Наприкінці XIX-го століття на всій території Російської імперії навчальний рік у гімназіях і університетах починався вже 16 (29) серпня, відразу по закінченні посту, і закінчувався 1 (14) червня.

Але якщо за гімназіями й університетами держава стежила більш-менш пильно, те інші навчальні заклади працювали як заманеться. В опублікованих документах зустрічаються дати 20 і 31 серпня, 15 і 26 вересня, 1 та навіть 15 жовтня. Хоча при цьому варто не залишати поза увагою, що багато дослідників, що публікують ці відомості забувають згадати – за яким календарним стилем (старим-дореволюційним, чи за новим) зазначається дата і відповідно таке датування не дає реального розуміння. Одне можна сказати точно, початок навчального року в школах, що не фінансувалися державою, не було регламентовано ніяким єдиним офіційним документом, а в селах і в містах засновники при вирішенні цього питання керувалися винятково місцевими традиціями й здоровим глуздом.

 

Гвіздовецькі піонерки

Згідно з програмою початкових училищ від 7 лютого 1897 року учні зобов’язані були відвідувати навчальний заклад не менш, ніж 6 місяців або 180 днів на рік (за певних причин даний термін можна було продовжити). У наших краях, за заведеною загальноросійською практикою, заняття у народних школах Хотинського повіту розпочиналися після збирання врожаю і тривали до початку весняних сільськогосподарських робіт. Повітова Училищна Рада щороку встановлювала час початку та закінчення навчання, але фактично, залежно від ведення польових робіт, заняття в окремо взятій школі могли розпочати (завершити) значно пізніше або раніше встановлених дат.

Вчилися в цих школах три роки, а навчальний рік проходив за наступною схемою: середина (кінець) осені – зима – середина весни. Тому земські вчителі називали його «зимовим курсом». На учбовий рік була розрахована програма з 180-ти днів. Бессарабію вважали однією з найбільш проблематичних зон Російської імперії, де через «особливості побутові, кліматичні та землеробські умови… шкільний період обмежувався до межи, чого не існує у інших місцевостях Росії». Отже, з наведених причин термін навчання зменшувався до 120 – 130 днів. Таким чином, щороку вчителі не встигали проходити за міністерською нормою матеріалу на 60 днів. За 3-річний термін діти втрачали 180 днів, тобто цілий учбовий рік.

 

Лісогор К.І. — одна з перших вчителів гвіздовецької школи з 1944 року.

Директори радянських шкіл першого десятиріччя радянської влади ставилися до початку навчального року також вільно, як їхні дореволюційні попередники. Навіть постанова Раднаркому «Про загальне обов’язкове початкове навчання» від 14 серпня 1930 року наполягала лише на тому, щоб всі діти у віці 8-10 років були «прийняті в школу восени».

Натомість, Постанова Раднаркому й ЦК ВКП(б) «Про організацію навчальної роботи й внутрішнього розпорядку в початковій, неповній середній й середній школі» від 3 вересня 1935 року у самій першій статті чітко визначає: «у всіх школах СРСР початок навчальних занять із 1 вересня й закінчення їх — у перших трьох класах — 1 червня, в IV-VII класах — 10 червня й VIII-X класах — 20 червня, зимові канікули — з 30 грудня по 10 січня, весняні в продовження шести днів».

 

Та за будь яких обставин, у радянських школах, особливо після того, як було встановлено єдиний для всієї країни день початку навчального року, навіть до встановлення цього дня офіційним святковим днем, 1 вересня завжди було особливо врочистим днем практично для всієї країни, для переважної більшості населення. Тобто, це був, без перебільшення, всенародно врочистий день, який називали Першим дзвоником, або просто – 1 вересня. Слід відзначити, що ні чого подібного ні коли раніше не було в жодній країні світу.

Школярі 40-х років прийшли до школи напередодні початку навчального року

 

Головним атрибутом першого навчального дня була святкова лінійка, під час якої ушановували першокласників, що вперше переступають поріг школи. Учні завжди приходили в перший навчальний день із букетами, дарували їхнім улюбленим учителям, які після уроків ішли додому з оберемками квітів.

Перший навчальний день не був вихідним, але повноцінних занять, звичайно ж, у цей день бути не могло. Учнів і вчителів, які не бачили одне одного ціле літо, переповнювали емоції, що заважали серйозним заняттям. Та й не було ще ні у кого учбового настрою. Як правило, навчальний рік починали класною годиною, під час якої повідомляли розклад уроків, знайомили з новими вчителями та повідомляли іншу важливу інформацію.

 

Гангал Ніна Григорівна з учнями (кінець 40-х років)

І от у 1980 році Указом Президії Верховної Ради СРСР був заснований День знань. Так 1 вересня на законних підставах з’явилося в календарі в якості офіційного святкового дня. Звісно це було зроблене не для того, щоб збільшити кількість свят, а щоб надати ще більшого значення навчанню, освіті. Однак протягом декількох років цей день продовжував залишатися просто днем початку навчального року, але у 1984 році у школах, замість класної години, першим уроком почали проводити урок миру, метою якого було виховання патріотизму, гордості за Батьківщину та формування у дітей загальнополітичних знань. Поступово в навчальних закладах відмовилися від звичних уроків, День знань перестав бути навчальним, його наповнювали різноманітними розважальними заходами й розвагами.

 

Так продовжується і до цього часу. Після розпаду Радянського Союзу День знань залишився офіційним святом у багатьох державах, що вийшли з складу СРСР. Його як і раніше відзначають також у Білорусії, Вірменії, Молдові, Казахстані, Туркменії і в Росії. У сучасних школах, гімназіях, ВУЗах, інших навчальних закладах 1 вересня вважається першим навчальним днем, але фактично не є реальним навчальним днем. Всюди діють свої традиції святкування та святкових гулянь.

Нижче ми публікуємо історичний матеріал про початок у школах Сокирянщини першого післявоєнного (1945-46) учбового року. Щоправда, для школярів нашого краю це був вже другий навчальний рік після звільнення району від німецько-румунських загарбників у березні 1944 року — вже 1 вересня 1944 року школярі пішли до школи.

  

&&&

1 вересня почалось навчання в школах Радянського Союзу. Добре відпочивши, набравшись нових сил, прийшли учні до школи. 1945-46 учбовий рік почався в умовах мирного відбудовчого періоду. Величезні завдання стоять в наступ­ному році перед нашою шко­лою. Вчителі і учні з першого дня навчання повинні серйозно взятися за роботу, щоб викорис­тати найкраще кожну годину цінного часу. Вимоги, які пос­тавлені перед школою в цьому році, значно більші ніж в мину­лому і виконати їх можна лише тоді, коли вчителі і учні прик­ладуть до цього всіх зусиль. Вчителі повинні глибоко і сум­лінно готуватись до уроків, зробити уроки цікавими й наси­ченими матеріалом, щоб поліп­шити якість навчання і успішність учнів. Треба в цьому році домогтись безперечного виконання «Правил для учнів», зміцнити дисципліну і порядок. Учні з першого ж дня навчання повинні сумлінно і ретельно виконувати домашні завдання.

Необхідно домогтися повного виконання закону про загальне обов`язкове навчання то стопроцентного відвідування учнями школи. Ті школи, які провели велику роз`яснювальну роботу серед батьків, ще до початку навчання мають порівнюючі з іншими школами, непогане відвідування.

Це такі школи, як Сокирянська середня школа (в.о. дирек­тора школи т. Салієв), Непоротівська (зав. школою Гатченко), Пів-Мендиківська (зав. школою т. Левицька), де відвідування становить понад 90%. Але разом з тим в таких школах як Кулішівська (зав. школою т. Балашов), Гвоздівська (зав. школою т. Лісогор), Василівська (зав. школою т. Тарасенко), відвіду­вання надто низьке. Є такі класи, в які ходять лише 5 — 10 учнів. Це неприпустиме явище, з яким негайно треба розпочати рішучу боротьбу. РайВНО, керівники сільрад, директори шкіл!

Час покінчити з такою без­відповідальністю і безтурбот­ністю. Треба розгорнути широ­ку роз’яснювальну роботу се­ред батьків і одноразово при­тягти до відповідальності тих батьків, які навмисно не пус­кають дітей до школи.

Школи району в цьому році значно краще ніж в минулому забезпечені зошитами і підручниками. Але ряд директорів шкіл (напр. Вашківської шк. т. Ященко, Михайлівської шк. т. Любарська і інші) досі не спромоглися зібрати з РВНО належні їм зошити. Слід так взятись за роботу, щоб використавши всі можливості виконати ті високі вимоги, які стоять перед радянською школою.

 

І. Мех, зав відділу пропаганди і агітації РК КП(б)У.

 

Газета Сокирянського райкому КП(б)У та райвиконкому депутатів трудящих «Оновлене життя», Неділя, 9 вересня 1945 р.

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар