admin on 14th Июль 2013

Добре відомий вислів, що кожен народ має той уряд, на який заслуговує,GUILHERMECOELHO_01 — не такий вже й вірний. Народ можна обдурити й задуріти йому голову агресивною пропагандою, що формує стереотипи мислення, і потім легко маніпулювати ім. Неправда й маніпуляції сьогодні є видом зброї масового знищення й гноблення народів, і вони настільки ж ефективні, як традиційні засоби ведення війни. У багатьох випадках вони доповнюють одне-одного. Обидва методи служать для досягнення перемоги на виборах і знищення непокірливих країн.

Є багато способів обробки суспільної думки, у яких ідеологія капіталізму була приземлена й доведена до міфів. Мова йде про комплекс брехливих істин, які, будучи повтореними мільйон разів протягом поколінь, стали для багатьох незаперечною істиною. Вони були розроблені, щоб представити капіталізм таким, що заслуговує на довіру й заручатися підтримкою й довірою мас. Ці міфи поширюються й пропагуються медійними засобами, навчальними закладами, сімейними традиціями, представниками церкви, тощо. От найпоширеніші із цих міфів.

Міф 1. При капіталізмі будь-яка людина може стати багатою, якщо багато й добре працює

Капіталістична система автоматично забезпечить людині багатство, якщо вона добре працює. У працівника підсвідомо формується ілюзорна надія, але якщо вона не реалізується, то винуватити в цьому він буде тільки самого себе. Насправді, при капіталізмі ймовірність успіху, як би багато ви не працювали, така ж, як у лотереї. Статки, за рідкісним винятком, робляться не важкою працею, а шляхом шахрайства й відсутності совісті в тих, хто має великий вплив і владу. Це міф про те, що успіх є результатом завзятої роботи, що укупі із часткою удачі й гарною дозою віри залежить тільки від здатності до підприємницької діяльності й конкурентоспроможності кожного. Цей міф формує навколо себе адептів системи, на якій вона тримається. На нього працює й релігія, особливо протестантська.

(Те, яким злодійським шляхом – за рахунок всього народу були створені протягом періоду після розпаду СРСР майже всі великі статки сучасних «бізнесменів» відомо мабуть кожному – прим. адм. сайту)  

Міф 2. Капіталізм створює багатство й благополуччя для всіх

Накопичене багатство в руках меншостей рано чи пізно буде перерозподілене між усіма. Мета – надати можливість роботодавцеві нагромадити статки, не задаючись питанням і не запитуючи його, як він це зробив. При цьому підтримується надія, що рано чи пізно працівники будуть віддячені за свою роботу й відданість справі. Насправді, ще Маркс зробив висновок про те, що кінцевою метою капіталізму є не розподіл багатства, а його нагромадження й концентрація. Розрив між багатими й бідними, що збільшується в останні десятиліття, особливо після встановлення панування неолібералізму, довів зворотне. Цей міф був одним з найпоширеніших протягом фази «соціального добробуту» післявоєнного періоду й працював на головне завдання – знищення соціалістичних країн.

Міф 3. Ми все в одному човні

У капіталістичному суспільстві немає класів, тому відповідальність за провали й кризи також лежить на всіх і, отже, платять усі. Мета – створити комплекс провини у працівників, що дозволяє капіталістам підвищити доходи, а видатки перекласти на народ. Насправді, відповідальність лежить цілком на еліті, що складається з мільярдерів, що підтримує владу й підтримується нею й завжди користується більшими привілеями в оподатковуванні, тендерах, фінансових спекуляціях, офшорних зонах, кумівстві, тощо. Цей міф насаджується елітою, щоб уникнути відповідальності за тяжке становище народу й поставити йому в обов’язок платити за її прорахунки.

(Міфічність цього капіталістичного постулату яскраво проявилася під час «нападів» фінансових  криз 1998 та 2008 років. Навіть саме існування цих «нападів» вказує на хворобливість сучасної капіталістичної системи. Але головне при цьому, що всі проблеми криз були перекладені на рядових громадян країн шляхом вливання у банківські системи, що створили кризу, величезних державних (загальнонародних) коштів. Тобто, світові фінансисти ще й заробили на кризі, а рядові громадяни втратили. Створення криз вже стало для великих міжнародних фінансово-промислових угрупувань способом заробляти гроші. І це відбулося, як у нашій країні, так і у так званих, розвинутих країнах – прим. адм. сайту)   

Міф 4. Капіталізм — це свобода

Щира свобода досягається тільки при капіталізмі, за допомогою так званого «ринкового саморегулювання». Мета — зробити з капіталізму щось начебто релігії, де все приймається на віру, і позбавити народ права брати участь у прийнятті макроекономічних рішень. Дійсно, необмежена свобода в прийнятті рішень — це вища свобода, але нею володіє тільки вузьке коло сильних світу цього, а не народ і навіть не владні структури держав. У ході самітів, на форумах, у вузькому колі за закритими дверима керівниками великих компаній, банків і транснаціональних корпорацій приймають головні фінансові й економічні рішення стратегічного й середньострокового характеру. Ринок, таким чином, не саморегулюється, їм маніпулюють. Цей міф був використаний для того, щоб виправдати, наприклад, втручання у внутрішні справи некапіталістичних країн, ґрунтуючись на твердженні, що в них немає свободи, а є правила.

Міф 5. Капіталізм — це демократія

Тільки при капіталізмі є демократія. Цей міф, що плавно випливає з попереднього, створений для того, щоб запобігти обговоренню інших моделей суспільного устрою. При цьому стверджується, що всі вони є диктатурами. Йдеться про привласнення капіталізмом таких понять, як свобода й демократія, спотворюючи при цьому їхній зміст. Насправді суспільство розділене на класи, і багаті, будучи ультраменшостями, домінують над всіма іншими. Ця капіталістична «демократія» і є ні що інше, як замаскована диктатура, а «демократичні реформи» — процеси, зворотні прогресу. Як і попередній, цей міф також служить як привід, щоб критикувати й атакувати некапіталістичні країни.

Міф 6. Вибори — синонім демократії

Вибори є синонімом демократії, яка, власне, ними й обмежується. Мета полягає в тому, щоб очорнити або демонизувати та запобігти обговоренню інших політичних і виборчих систем, у яких лідери визначаються у відмінний від буржуазних виборів спосіб, наприклад, відповідно до віку, досвіду, популярності кандидатів. Насправді, це капіталістична система маніпулює й підкуповує, голос є умовним поняттям, а вибори – лише формальним актом. Той простий факт, що на виборах завжди перемагає представник буржуазних меншостей, демонструє їхню нерепрезентативність. Міф про те, що там, де є буржуазні вибори, є демократія, є одним з найбільш укорінених, прийнятим на віру навіть у деяких лівих партіях і силах.

Міф 7. Партії, що чергуються у владі, є альтернативними

Буржуазні партії, які періодично чергуються у владі, мають альтернативні платформи. Мета полягає в тому, щоб увічнити капіталістичну систему в рамках панівного класу, підгодовуючи міф про те, що демократія зводиться до виборів. По суті, мабуть, що система двопартійного або багатопартійного устрою парламенту — це однопартійна система. Це дві або більше фракції в одній політичній силі, вони змінюють одна одну, імітуючи партії з альтернативною політикою. Народ завжди вибере агента системи, будучи впевненим, що це не так. Міф про те, що буржуазні партії мають різні платформи й навіть є опозиційними, є одним з найбільш важливих, він постійно мусується, щоб капіталістична система працювала.

Міф 8. Обраний політик представляє народ і тому може вирішувати за нього

Політик після обрання наділяється повноваженнями, даними народом, і може правити на свій розсуд. Мета цього міфу — годувати народ порожніми обіцянками й приховати реальні заходи, які будуть реалізовані на практиці. Насправді, обраний керівник не виконує те, що обіцяв або, що ще гірше, починає реалізовувати незаявлені заході, часто протилежні первісним і навіть такі, що суперечать Конституції. Часто такі політики, обрані активними меншостями, у середині мандата досягають мінімуму популярності. У цих випадках втрата репрезентативності не призводить до зміни політика конституційним шляхом, навпроти, веде капіталістичні демократії до переродження в замасковану або реальну диктатуру. Систематична практика фальсифікації демократії при капіталізмі є однією із причин росту числа тих, хто не ходить на вибори.

(Чи не правда: написане португальцем, але нібито про Україну писав?Особливо вражає система виборів мерів та партій у парламенти (що у нас, що у європейських «демократіях», коли їх обирають10-25 відсотками від загального числа виборців і вони потім стають «народними обранцями» і «виражають волю народу»;  — прим. адм. сайту)

Міф 9. Альтернативи капіталізму немає

Капіталізм не ідеальний, але це єдиний можливий варіант економіко-політичного устрою й, отже, найбільш адекватний. Мета полягає в тому, щоб виключити вивчення й популяризацію інших систем і всіх способів, усунути конкуренцію. Цей міф покликаний залякати народ, щоб запобігти обговоренню альтернативи капіталізму й забезпечити однодумність. Насправді, є й інші політико-економічні системи, і найвідоміша — науковий соціалізм. Навіть у рамках капіталізму, є варіанти південноамериканського «демократичного соціалізму» або європейського «соціалістичного капіталізму».

(Ще на початку «незалежності» України один з головних ідеологів розпаду СРСР Зігмунд Бжезінський жорстко вказав українській верхівці, що вони не за яких обставин не повинні йти шляхом «шведського соціалізму», який фактично є соціалістичним капіталізмом. І наша влада всіх рангів лизоблюдно послухалася. Тепер маємо найбруднішу форму капіталізму – олігархічну.; — прим. адм. сайту).

Міф 10. Економія генерує багатство

Економічна криза викликана надлишком пільг для працівників. Якщо їх прибрати, то держава заощадить, і країна статне багатою. Мета — перекласти на державний сектор, у тому числі, на пенсіонерів, відповідальність за оплату боргів капіталістів. Змусити людей погодитися на зубожіння, переконуючи, що воно тимчасове. Він також призначений для полегшення приватизації державного сектора. Народ переконують, що заощаджують для «порятунку», не згадуючи при цьому, що він досягається приватизацією найбільш прибуткових секторів, чиї майбутні доходи для народу будуть втрачені. Ця політика призводить до зниження доходів держави й скорочення пільг, пенсій і допомог.

(Знову ж все про нас: приватизували найприбутковіші підприємства, при цьому держава за часи незалежності втратила сотні мільярдів прибутку, які через офшори перейшли в кишені олігархів різного рівня. А соціальні виплати тепер платити не має чим. От і піднімають пенсійний вік, щоб люди не доживали до пенсії; — прим. адм. сайту)

Міф 11. Чим менше держави, тим краще

Приватний сектор управляє краще, ніж державний. Мета — «підсолодити пігулку» економії, щоб полегшити приватизацію активів і послуг. Цей міф доповнює попередній. Насправді, як правило, розклад після приватизації завжди гірше для працівників, оскільки зростає тиск на платника податків, а допомоги й пенсії зменшуються. З капіталістичної точки зору управління суспільним сектором є просто можливістю для бізнесу. Управляти країною повинен приватний бізнес, а держава тільки його підтримувати. Цей міф є одним із самих «ідеологічних» міфів неоліберального капіталізму. Капіталізму насправді немає справи до соціальної справедливості.

Міф 12. Нинішня криза капіталізму короткочасна і буде вирішена на благо народові

Нинішня фінансово-економічна криза є звичайною циклічною кризою капіталізму і не призведе до його краху. Мета, насамперед фінансового капіталу, що перетворився в лихваря, — продовжувати грабувати державу й експлуатувати людей, поки це буде можливим. Це також засіб утриматися у влади. Однак, по суті й по Марксові, те, що сьогодні відбувається, є системною кризою капіталістичної системи, тобто ростом протиріч між суспільним характером виробництва й частково характером привласнення прибутку, і є нерозв’язним. Деякі капіталістичні теоретики, у тому числі, «соціалісти» і соціал-демократи, стверджують: капіталізм зуміє вижити, якщо зміниться. Вони стверджують, що криза пояснюється помилками політиків, жадібних банкірів і спекулянтів або відсутністю ідей у лідерів і механізмів вирішення конфліктів.

(Але ж жадібні банкіри і спекулянти не переведуться. Вони всі такі були, є і будуть! – прим. адм. сайту)

Фінальна нота

Те, що ми бачимо сьогодні, — це постійне погіршення рівня життя людей без усякої надії на поліпшення. Капіталізм умирає, але це буде повільний процес із великими втратами для народів. Наше завдання — посприяти його уходу.

 Гильєрме Алвєш Коельо

 (Guilherme Alves Coelho — португальський економіст)

 «12 Mitos do Capitalismo» , Odiario — Portugal, 07.Jan.2012

За текстом публікації в  «ODiario.info»

Скорочений переклад на українську — сайт «Гвіздівці»

______________________________________________________________

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар