admin on 28th Август 2013

1368542887_gitlerВтрати Радянського Союзу в Другій світовій війні вражають. Тим більш образливо сьогодні, що злочинці Третього Рейху в масовій свідомості Заходу одержують реабілітацію, а численні нащадки радянських солдатів, що загинули від рук нацистів, не бачать особливої різниці між Гітлером і Сталіним.

Про цей процес, про те, які сили стояли за проектом «Гітлер інкорпорейтед», створеним, щоб не допустити можливості будувати «соціалізм в одній окремо взятій країні» — чим займався Сталін у ті роки, розповідає історик Андрій Фурсов.

— Андрій Ілліч, у чому була корінна причина війни, яким чином невідомий єфрейтор Адольф Гітлер прийшов до влади? Хто йому допомагав?

Андрій Фурсов: Гітлера вели до влади зовсім різні сили. Особа Гітлераaf влаштовувала цілу низку структур. По-перше, це були англійські й американські корпорації, по-друге, це були німецькі корпорації й фінансисти, і, нарешті, це була німецька аристократія. Тобто, відразу кілька груп були зацікавлені в тім, щоб хтось відтворив імперію. В 1930 році герр Шахт, фінансист, умовляючи інших фінансистів Європи підтримати Гітлера, говорив, що ця людина зламає національні держави в Європі, і ми одержимо Венецію розміром з Європу. Тобто, по суті справи, вони хотіли одержати Євросоюз, і потрібно сказати відверто — нехай європейцям це й не подобається, але що поробити — правда є правда, перший в історії Євросоюз створив Гітлер. Це було одне з його завдань, поставлених йому завдань.

— Залежність від цих і інших фінансистів (особливо, найчастіше згадуються Рокфелери) впливала на хід війни?

Андрій Фурсов: Структури й фірми Рокфелерів контактували з Гітлером до 1944 року, люди Рокфеллера активно контактували з корпорацією «І.Г. Фарбен індастріал». Один з людей Рокфелерів Престон Буш — батько й дідусь двох американських президентів — його в 43 році «потягли» у суд за співробітництво з ворогом, і тоді інша людина Рокфелерів адвокат Ален Даллес його “відмазав”.

Але невірно думати, що тільки Рокфелери і їхня корпорація “Стандарт ойл” активно вкладалася в Гітлера — вона дійсно вкладала більше інших, але навіть Ротшильди, традиційні суперники Рокфелерів, допомагали Гітлерові воювати. Технічно алмазами Гітлера через посередників постачала корпорація «Де Бірс», якою керує родина Оппенгеймерів і яка входить у зону впливу Ротшильдів, вони не залежать від Ротшильдів, але багато в чому їхні інтереси збігаються. Тобто, останні теж побічно брали участь у фінансуванні Гітлера.

Взагалі, потрібно сказати, що «Гітлер інкорпорейтед» — це англо-американський винахід, ідеологічно нацистський расизм англійського походження. Всі ті ідеї, які Гітлер озвучив і довів до логічного кінця в Третьому Рейху, сформулювали ще в кінці 19 століття англійські мислителі.

— Англо-американський вплив пояснює й «дивну війну», коли німці не перейшли через Ла-Манш, хоча мали таку можливість, і незабаром взагалі згорнули план наступу на Великобританію, зосередившись на плані «Барбаросса»?

Андрій Фурсов: Тут усе було по-іншому. Гітлер не перетинав Ла-Манш, тому що він не хотів завоювати Англію, він увесь час очікував, що англійці об’єднаються з ним у війні проти Росії. Я думаю, що англійці дуже довго водили його за ніс. За сукупністю побічних доказів цілком зрозуміло, що Гітлер ніколи не насмілився б напасти на Радянський Союз, якби він про щось не домовився з англійцями, які, природно, із самого початку його обманювали. Їм потрібно було штовхнути Гітлера на Радянський Союз, щоб потім покінчити з Німеччиною, як з потенційним конкурентом.

— Але, здебільшого, люди, які привели Гітлера до влади, перебували в США — ті ж брати Аллен і Джон Фостер Даллеси?

Андрій Фурсов: Вони перебували й у США, і в Англії, і в Німеччині, і у Швейцарії. Гітлер — це загальний західний проект, це проект західного фінансового й промислового капіталів. Причому, різні групи переслідували різні цілі: хтось хотів за допомогою Гітлера зруйнувати Радянський Союз, хтось хотів за допомогою війни знищити Німеччину й Росію одночасно, хтось вирішував проблеми створення Євросоюзу, німецька аристократія хотіла відновлення імперії — тобто дуже багато різних людей і груп були зацікавлені в приході Гітлера до влади. Головним чином (адже все-таки Німеччина зазнала поразки в Першій світовій війні), і німецькі промисловці, які становили другу ланку світового капіталістичного класу. Але підкреслюю, що все-таки «Гітлер інк» — утвір англо-американського капіталу й істеблішменту.

— Є така легенда, що спецслужби США в 1943 році доповіли Рузвельтові про можливість «прибрати Гітлера», той це категорично заборонив. У світлі того, що ви сказали, цей факт легко пояснити?

Андрій Фурсов: Так, я думаю це реально існуючий факт, більш того, в 1938 році, напередодні мюнхенської змови, німецькі генерали сповістили німецькому істеблішменту, що вони готові прибрати Гітлера, і щоб у Мюнхені Гітлера не підтримали. І якщо англійці на це погодяться, то буде заколот.

Британці не пішли на це, дуже важливо було укласти мюнхенську змову, вони не дозволили німецьким генералам скинути Гітлера. Адже для чого віддавали Чехословаччину Гітлерові? Для того, щоб він одержав військові заводи Чехословаччини — країни, що була однією з найбільш розвинених у промисловому сенсі, і, крім того, захоплюючи Чехословаччину, Гітлер виходив безпосередньо на кордон Радянського Союзу. Але Гітлер обдурив своїх англійських кураторів — Чехію він перетворив у протекторат Богемію й Моравію, а Словаччину — захоплення якої виводило його на кордон з Радянським союзом — він залишив незалежною державою й, більше того, заприсяг, що незалежність Словаччини він гарантує особисто. І отут англійці зрозуміли, що він зіскочив з гачка, і почали шантажувати за допомогою Польщі — поляки зажадали від Гітлера передати Чехословаччину їм у протекторат, на що Гітлер, природно, не дав згоди. І тоді почалися погрози Польщі на адресу Гітлера, і Гітлер вирішив одним ударом вирішити цю проблему — знищити Польщу. Він був упевнений, що Британія за Польщу не заступиться, але Британії це й було потрібно — втягти Гітлера у світову війну раніше, ніж Німеччина буде до неї готова.

— Хіба тоді Німеччина не була готова до війни?

Андрій Фурсов: В 50-ті роки група американських економістів провела дослідження, наскільки була готова Німеччина до Другої світової війни. І вони прийшли до висновку, який в подальшому не вийшов за рамки вузько-наукових кіл, для широкої публіки його не оприлюднили, тому що висновок дуже цікавий — Німеччина не була готова в 1939 році до світової війни, вона була готова всього лише до однієї-двох локальних війн. При тих темпах підготовки, які велися, Німеччина була б готова до такої масштабної війни в 45-47 рр. Тому ті, хто збирався знищити Німеччину і одночасно й Радянський Союз, стравили її з Радянським Союзом. Вони повинні були штовхнути Гітлера на цю війну раніше, ніж він буде готовий. До речі, показовий штрих — Гітлер почав користуватися терміном «світова війна» на півроку пізніше, ніж Рузвельт.

— Те, що Німеччина не готова до такої війни, Сталін знав, він прорахував це й тому й не очікував, що напад відбудеться так швидко, що такої нерозсудливості Рейх не допустить?

Андрій Фурсов: Так, і за рік до цих подій Сталін не очікував, що Гітлер зважиться напасти, але Сталін знав, що Гітлер нападе на Радянський Союз — просто пізніше. Він знав багато чого, розвідка повідомила про політ Гесса, це англійці зараз говорять, що вони відразу Гесса заарештували й посадили у в’язницю — невипадково документи по Гессу засекречені аж до середини 21 століття. А сам Гесс — як тільки Радянський Союз вустами Горбачова сказав, що ми не заперечуємо, щоб його випустили з в’язниці Шпандау — сам Гесс сказав своєму синові в телефонній розмові, що тепер англійці його вб’ють. І дійсно, його знайшли повішеним. Подумайте, повісилася людина, яка поголитися самостійно не могла! Гесс, безсумнівно, вів переговори із британцями, і Сталін постійно одержував доповіді про це, і коли Сталін 9 червня довідався, що до переговорів підключився той британський дипломат, що в 1935 році дав зелене світло Німеччини на переозброєння, він зрозумів, що ситуація змінюється. Більш того, 11-12 червня почалося перекидання німецьких військ на схід, тоді пішло знамените повідомлення, заява ТАРС від 14 червня, про те, що у Радянського Союзу з Німеччиною все в порядку, Радянський Союз виконує всі зобов’язання. Наші запопадливі антисталіністи зубоскалять із цього приводу, говорять, ну треба ж який Сталін був дурний, як він до останнього вірив Гітлерові. Ні, дурні — це наші антисталіністи, тому що повідомлення ТАРС від 14 червня мало своїм адресатом не Гітлера, а Рузвельта, оскільки 17 квітня 1941 року американський конгрес ухвалив рішення щодо того, що у випадку нападу СРСР на Німеччину, США будуть допомагати Німеччини, а у випадку нападу Німеччини на Радянський Союз — вони будуть допомагати СРСР. Тому головним завданням Сталіна було не створити враження, що Радянський Союз — агресор, і Гітлер робив, до речі, дуже багато чого, щоб створити таке враження, спровокувати Сталіна.

І, по-друге, Сталін розумів, що в сформованій ситуації США — єдиний можливий союзник. Ні британці, ні вже розгромлені французи таким союзником бути не могли. Потім Сталін і фіксував цим повідомленням ТАРС, що Радянський Союз — не агресор. І після повідомлення ТАРС Гітлер перестав перекидати війська на схід, а 17-18 перекидання військ знову почалося.

У вересні 1941 року Гітлер сказав, що якби він знав, що не вся Червона армія зібрана на кордоні в момент нападу Третього рейха, якби він знав, що у радянської армії не один, а три оборонних ешелони — він ніколи б не напав. Але от питання — хто ж повідомив Гітлерові, що вся Червона армія зосереджена на кордоні й має тільки один ешелон захисту? А повідомив його начальник абвера Канарис, який з 1939 року працював на англійців, працював проти Гітлера, він вважав, що Гітлер не потрібний Німеччині.

Сам механізм запуску цього етапу Другої світової війни пов’язаний з дуже чіткою операцією англійців, які штовхнули Гітлера на Радянський союз, і відразу потім заявили, що вони не на стороні Гітлера. Це один до одного ситуація 1914 року, коли міністр закордонних справ Великобританії сер Едуард Грей, ведучи переговори з Вільгельмом ІІ, увесь час говорив, що є відносини чотирьох держав — Росії, Франції, Німеччини, Австро-Угорщини, а Великобританія — це нейтральна країна. Але, як тільки Німеччина оголосила війну Росії, Великобританія відразу оголосила війну Німеччини, і Вільгельм II міг скільки завгодно потім тупотіти в неспроможній люті ногами — його обдурили. Так само британці обдурили Гітлера — схема спрацювала та сама.

— Зараз часто можна почути, що от «світ стоїть на порозі нової світової війни», такий період завжди відрізняється тим, що створюються коаліції, союзи й так далі. Ви бачите такі передумови в сучасному світі?

Андрій Фурсов: Світової війни по тому типові, якою була Друга, бути вже не може, вона малоймовірна. Зараз можна вирішувати ті завдання, які раніше вирішувалися тільки військовим шляхом, шляхом фінансової війни, інформаційної, психо-історичної, зараз можна вирішувати ці завдання саме в такий спосіб.

Якщо говорити про те, що насторожує в сучасному світі, то це повзуча реабілітація Третього рейху в усьому світі, особливо, на Заході й у Німеччині, і демонизація сталінського Радянського Союзу. Наприклад, недавно в Німеччині вийшов фільм «Наші батьки, наші матері», у якому показане, які добрі німецькі солдати прийшли на радянську землю, як вони будували школи, як вони возилися з дітлахами, і які негідники були радянські солдати, коли прийшли в Німеччину. У Німеччині цей фільм йде на «ура». І більш того, сучасні західні еліти все частіше кажуть уголос, що радянський тоталітаризм був гірше німецького, що нацизм — це була, виявляється, усього лише відповідь на сталінізм, що якби не було Сталіна — не було б і Гітлера. І природно, наша «П’ята колона» підспівує цьому маренню.

— Але повертаючись до теми війни — економічна сторона, криза може стати причиною (та й уже стала) багатьох конфліктів, і тоді була причина — нафта. Є думка, що головною причиною двох світових воєн було ні що інше, як боротьба між двома фінансовими кланами, вилучення у Ротшильдів і консолідація Рокфеллерами євразійських нафтових активів.

Андрій Фурсов: Це деяке спрощення, Ротшильди й Рокфелери на очах, і ними не вичерпується світова фінансова еліта. Мабуть, вони були зовнішніми чинностями двох блоків, боротьба за нафту зіграла свою роль, було багато чого й іншого в цьому. Була боротьба англійських і німецьких закритих товариств за владу над світом. Так, наприклад, в 1871 році Пруссія узяла гору над Францією, Франція була не так слабка, щоб пруссаки так хоробро її обробили. Проте, поразка Франції в 1871 р. було обумовлена тим, що масонські брати Франції, Великобританії й Німеччині домовилися, що Наполеон III, який досить набрид англійцям, потерпить поразку. Але як тільки німці перемогли й об’єднали всі свої масонські ложі в одну більшу ложу, і це було рівнозначно оголошенню війни на закритому рівні британським ложам за владу над світом. Причому, це була настільки серйозна загроза, що британці в кінці 19 століття почали створювати принципово інші закриті структури, ніж масонські ложі. Масонство до кінця 19 століття своє відпрацювало, знадобилися більш сучасні структури — і Німеччина за рішенням цих структур повинна була бути покарана.

В основі Першої і Другої світових воєн, які, по суті, є великою 30-річною війною XX століття, було те, що до кінця XIX століття можливості планети були практично вичерпані, і все було «переділене». В 1884 році на Берлінській конференції було ухвалене рішення, що ті країни, які не можуть використовувати свої ресурси, повинні відкритися сучасному світові, а якщо вони не відкриваються, потрібно їх відкрити силою. Було сказано, що, начебто, йдеться про Африку, але із приводу Африки ніхто б і не став трясти повітря — це була «чорна мітка» Росії. Але Олександр III опинився людиною не слабонервовою, і з Росією обійшлися по-іншому, за допомогою тісно пов’язаного із західним капіталом — насамперед з Ротшильдами — людиною на прізвище Вітте, який був однією із самих лиховісних фігур російської історії, Росію посадили на «золоту голку». Вона у фінансовому плані ставала усе більше залежною від заходу, що призвело її на поля боїв на стороні Антанти за незрозуміло які інтереси.

По суті справи, усе XX століття — це боротьба заходу за російські ресурси. І після 17-го року, на початку 20-х років, здавалося, що російські ресурси, от вони — у кишені заходу, але в 1929 році команда Сталіна остаточно згорнула проект світової революції й стала будувати соціалізм в одній окремо взятій країні, у цей час тривала боротьба між англійцями й американцями, між Ротшильдами й Рокфеллерами, між німцями й англо-американським блоком, тривала конкуренція, захід не був єдиний. Команда Сталіна зіграла на цих суперечностях, і в результаті ми провели індустріалізацію, до 37-го року Радянський Союз у військово-промисловому плані вже досяг ситуації автономії від західного світу, і це стало тією основою, що дозволила зламати хребет Вермахту в Другій світовій війні.

— Але от сьогоднішній предмет майбутніх конфліктів — криза, теж був закладений фінансовими кланами? Долар слабшає через держборг США, на це на початку 1980-х років США штовхнули країну знов-таки Ротшильди — за допомогою знаменитої «рейганомики», тобто надування «фінансових міхурів».

Андрій Фурсов: Ситуація трохи складніше. Я думаю, що коли ми кажемо, що йде боротьба між Ротшильдами й Рокфеллерами — йде не тільки боротьба, але є й співробітництво. Ротшильди — це фінансовий капітал, Рокфелери — це не тільки фінансовий капітал, але це ще й реальна економіка. Тобто, існують зони, де в них немає суперечок і зіткнень, Ротшильдами й Рокфеллерами не вичерпується світова верхівка. Це 12-20 людей, які перебувають між собою в складних відносинах, у чомусь вони співробітничають, у чомусь вони борються одне з одним.

Крім Ротшильдів, є ще більш «крута» родина, вона, може, і не така багата, як Ротшильди, але статус її значно вище, тому що вона значно більш прадавня — родина Барухів, є ті ж Оппенгеймери, не варто зациклюватися на Ротшильдах і Рокфеллерах, хоча вони, дійсно, на першому плані.

При цьому від нас намагаються приховати значно більш складну структуру відносин світової верхівки, за фінансами, як правило, стоять окультні інтереси, як казав головний герой роману Роберта Пенна Уоррена Уілі Старк: «Долари гарні до відомої межі, далі має сенс тільки влада», а влада завжди пов’язана з окультними, релігійними, магічними устремліннями. І це зовсім закрита частина сучасного світу. Але якщо говорити в цілому про світову верхівку, тобто щось загальне, що поєднує й Рокфелерів, і Ротшильдів, і всіх інших — всі ці групи прагнуть зупинити хід історії, реалізувати програму, що містить три «Д»: деіндустріалізацію, депопуляцію, денаціоналізацію свідомості й поводження.

У середині 70-х років 20-го століття з’ясувалося, що подальший розвиток промисловості призведе до різкого збільшення чисельності робітничого класу, середньої верстви, а отже, з’являться політичні сили, які можуть кинути виклик істеблішменту. Із середини 70-х світова верхівка починає гальмувати технічний прогрес, завдає психологічні удари по культурному й технологічному оптимізмові, починається деіндустріалізація, починається витиснення наукової фантастики за таким жанром як “фентезі” для масової культури. Тобто ці люди хочуть створити щось начебто «нового середньовіччя», це метафорично, звичайно, але той напрямок, що вони задають людської історії — це спроба повернути історію назад, і тут і Рокфелери, і Ротшильди — усі в цьому єдині.

— Це багато пояснює й з кінцем «космічної ери» і початком боротьби з «глобальним потеплінням»?

Андрій Фурсов: Невипадково екологічний рух був створений в 1962 році на гроші Рокфелерів, ЛСД був розроблений в 1943 році, профінансували це Варбурги, а що таке ЛСД — це контроль над поводженням людини. Що таке екологічний рух — це була підготовка згортання індустріалізації й створення світові, дуже схожого на «нове середньовіччя».

Глобальне потепління — це міф. І якщо раніше це були тільки лише здогадки, те кілька років назад «Вікілікс» опублікував переписку англійських кліматологів з людьми з істеблішменту, останні запитували фахівців, що потрібно написати, щоб підтвердити прийдешню катастрофу. Якщо світові загрожує така небезпека, то світові потрібно одне — світовий наднаціональний уряд, це мрія світової верхівки з початку 19 століття. Ну а в 20 столітті вони вже кілька разів намагалися вирішити цю проблему, але, проте, щораз на шляху створення світового уряду вставав Радянський Союз, і це одна із причин, чому Радянський Союз «сковирнули» саме в такий спосіб.

Геокліматична катастрофа йде зовсім іншим чином, рутинним. Один раз в 11,5 тисяч років відбувається планетарна перебудова, зміняються полюси, і багато інших речей, пов’язаних з геологією, про які зараз не варто говорити. Та період планетарної перебудови почався в 20 столітті, а закінчиться в 22-му столітті на думку фахівців, але сама гостра фаза це 1990-2030 рр. Найближчі 30 років — це гостра фаза планетарної перебудови зі зміною клімату, і на заході до цього ставляться дуже серйозно, і всерйоз до цього готуються. Наприклад, у грудні 2011 року Інститут Брукингса й лондонська школа економіки опублікували дослідження, що називається дуже скромно «Проект внутрішнього переміщення». Мова йде про переміщення великих мас населення з північної Атлантики в північну Євразію, тобто – на територію Росії, що, по всіх прогнозах, у випадку геокліматичної катастрофи на найближчі 200-300 років залишиться самою стабільною зоною нашої планети, і саме головне — ресурсозабезпеченною. Тому якщо наприкінці 19, початку 20 століття західну верхівку цікавили наші ресурси, то тепер додався інтерес у нашому просторі.

Невипадково перша доповідь «Римському клубові» — а «Римський клуб» був створений в 1969 році знову ж на гроші Рокфелерів, хоч там і поучаствовали Ротшильди — ця доповідь називалася «Межі росту», де мова йшла про те, що людство досягло свого розвитку й далі воно не може розвиватися в промисловому плані. І до речі, саме на екологічній проблематиці західна верхівка спромоглася утягнути радянську верхівку, і закінчилося все це ганьбою горбачьовщини.

— Рокфелери, до речі, перебудову в нашій країні й улаштували, за однією з версій, готували розвал Радянського Союзу саме вони, але завдяки зв’язкам у СРСР?

Андрій Фурсов: И вони, і інші родини теж у цьому брали участь. Справа в тому, що без знищення Радянського Союзу не можна було остаточно запустити процес глобалізації, крім того, не можна було провести деіндустріалізацію самого заходу, коли Радянський Союз рветься вперед. І невипадково, в 1991 році, виступаючи в Х’юстоні, в інституті нафти, Маргарет Тетчер сказала відверто, що Радянський Союз в 80-ті роки не являв для заходу військової загрози, тому що у заходу була військова відповідь. А от економічну загрозу СРСР являв, і знищення Союзу було головною умовою виконання плану світових еліт. І Рокфелерів, і Ротшильдів, у них були різні точки зору на те, як «валити» СРСР, але те, що це можна зробити за допомогою частини верхівки СРСР — це було цілком очевидно.

— Але ж й економіку США холодна війна підкосила, країна потрапила б у рецесію набагато раніше — ще в 90-х, але їм повезло з розпадом СРСР?

Андрій Фурсов: Усе відбулося значно раніше, проблеми почалися в США наприкінці 60-х років, США не від гарного життя почали переводити промисловість у країни третього світу. Не тільки для того, щоб провести деіндустріалізацію й ударити по своєму робітничому класові, але й тому що наприкінці 60-х США, як показують економічні дослідження, перестали бути господарським механізмом, що самопідтримується. І не від гарного життя вони перетворили Китай у майстерню світу, у цьому сенсі, можна сказати, що Китай протримав США на плаву, у дуже складний момент 80-х років, але хотіли як краще, а вийшло — як завжди. У результаті зараз США одержали потужного конкурента, з яким вони не знають, що робити.

— чи був СРСР тоді, ще до війни, таким самим потужним ворогом для США, тому західна фінансова еліта бажала зштовхнути Німеччину зі СРСР?

Андрій Фурсов: Так, захід хотів зштовхнути їх і знищити й те, і інше. Радянський Союз вийшов з війни наддержавою, в 1949 році всі надії заходу на можливість перемоги над Радянським Союзом через атомну зброю зникли. В 1949 році ми випробували свою атомну бомбу. Тому почалася холодна війна.

… Остання світова війна, Велика Вітчизняна, для радянського народу була дуже важким випробуванням. До Гітлера жоден наш супротивник — ні Наполеон, ні Карл XII, ні поляки на початку 17 століття — не ставили завдання знищення нас, як етносу, як народу, а Гітлер прийшов для того, щоб знищити нас повністю. Щоб забезпечити остаточне рішення «російського питання», і з 1941-1945 рік ми билися за те, щоб залишитися в історії, і перемогли. І тому ті, хто намагається зараз поставити на одну дошку Гітлера й Сталіна — це просто покидьки й мерзота!

 За матеріалами newzz.in.ua

_____________________________________________________________

Особиста веб-сторінка Андрія Фурсова

_____________________________________________________________

Публікація — 2013 рік

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар