Символом весни та пробудження природи в Молдові, Румунії, а також в населених молдаванами та румунами селах української частини Північної Бессарабії та Буковини  здавна вважалося свято «Мерцішор» (молд. та рум. – Mărţişor від молд. та рум. martie, мартіє  — «март — березень). Його символізують червоно-білі бутоньєрки, що мають назву, співзвучну цьому весінньому святу. Вони виконані з вишуканою майстерністю народних умільців, їх заведено дарувати одне-одному в перший день березня. Разом зі стародавнім червоно-білим символом в кожен молдавський будинок входить життєстверджуюча сила природи, оберіг надії, любові й здійснення мрій. Мабуть варто відзначити, що дещо подібне свято — «мартениця», існує також у болгар, східних сербів і північних греків.

Саме завдяки цьому звичаю, незважаючи на бурхливі й безперервні «політичні буревії», а також всупереч фінансово-економічним і соціально-політичним катаклізмам, в цей день, 1 березня в Молдові, як то кажуть – «нормальні люди», про політику не говорять.

Найпростіший та найпоширеніший мерцішор. Такі мерцішори колись до свята робив кожен школяр Молдавії

Люди з хвилюванням очікують красивого ритуалу щороку, сподіваючись що саме цього разу він принесе в будинки молдаван, українців, росіян, болгар, євреїв — кожного з проживаючих в країні громадян — довгоочікувані щастя, любов, родючість і благополуччя.

У переддень «Мерцішору» — одного з найколоритніших і найгарніших народних молдавських звичаїв, вулиці малих і великих міст перетворюються на величезні імпровізовані ярмарки. На них «коробейники» з усієї країни представляють дійсно унікальне й живописне багатство народної творчості. Все населення Молдови — від мала до велика, стурбоване лише однією проблемою: як вибрати з мільйонного різноманіття для своїх близьких найгарніший «Мерцішор», щоб не просто їх порадувати, але й дати надію на нове, обнадійливе майбутнє.

Крім безлічі красивих легенд і переказів про походження цього народного звичаю, історики та археологи схильні стверджувати, що вік традиції сягає восьми тисяч років, і нібито, родом вона з Давнього Риму. Зрозуміло, що це вже саме по собі – суперечність: вісім тисяч років тому Римом ще «не пахло». Щодо самого історичного датування у вісім тисяч років, те аргументацією подібних тверджень служать, зокрема, археологічні знахідки на території Румунії: амулети, на зразок сучасного мерцішору, а саме — нанизані на нитки річкові камінці, пофарбовані в білі та червоні кольори, що носилися на шиї. Ці прикраси чоловіки дарували своїм коханим на знак відданості і любові, а дівчата, відповідаючи взаємністю, носили їх на шиї або зап’ястях рук.

У відомих нам на цей час писемних джерелах мерцішор був вперше згаданий румунським (на той час – волоським) вченим й державним діячем кінця XVIII — початку XIX століть Іордаке Голєску. В одній із своїх монографій він писав, що «мерцішор» у різних частинах Валахії, Мунтєнії та Молдови носять по-різному. В одному місці — два тижні, після чого прикріплюють їх до гілок плодових дерев, щоб рік був родючим, у іншому красою амулетів насолоджуються цілий місяць, після чого також кріплять їх до гілок уже квітучих дерев.

Згодом фольклорист Сімон Флоря Маріан у своїй монографії «Свята у румунів» ще в середині ХIХ століття писав, що в Молдові й Буковині мерцішор складався із золотих або срібних монет на червоно-білій нитці, що діти носили на шиї. Дівчата теж носили мерцішор на шиї перші 12 днів весни, а потім вплітали його у волосся до прильоту лелек або до цвітіння перших дерев. Тоді червоно-біла нитка прив`язувалася до дерева, а на монету купували каш (вид овечої бринзи).

У селах Молдови існує повір’я: якщо вперше подарований дитині весняний Мерцішор принесе родючий урожайний рік, то й доля дитини буде вдалою і щасливою.

Частина молдавських і румунських етнографів вважають, що білий колір в «Мерцішорі» втілює мудрість чоловіків, а червоний — життєстверджуючу силу жінок. Інша ж частина вчених стверджує зворотне: біле — це символ чистоти жіночих душ, а червоний — мужність і відвага чоловіків, адже саме чоловік врятував світ від темряви, повернувши людям Сонце.

Крім того, багато вчених-етнографів стверджують, що сплетені червоно-білі нитки «мерцішору» символізують ще 365 (або 366) днів кожного року, аргументуючи це тим, що в давнину, до початку вісімнадцятого століття, Новий рік у цих народів починався саме 1 березня. «Ниткою днів, тижнів і місяців року, сплетених в червоно-білі «мерцішори» назвав весняний оберіг у молдаван і румунів етнограф Іон Гіною.

Вже згаданий Сіміон Флоря Маріан також писав. що червоно-білий символ весни у молдаван, румунів, болгар, північних греків «служить тим, хто носить його на грудях своєрідним амулетом, талісманом». Символічно, що цей весняний оберіг, який втілює любов і надію, набув міжнародного ефекту, і 1 березня з’являється у мільйонів людей у різних куточках земної кулі. Але, повертаючись до витоків символу, необхідно пам’ятати, що носити його потрібно з гідністю, не перетворюючи ритуал у своєрідну моду, писав учений.

Серед легенд і переказів особливою є розповідь про те, що в лютому злий змій украв у людей сонце, спустившись на Землю під виглядом чарівної феї. На Землі настали смуток і туга, людей охопив жах, а в нерівну сутичку зі змієм за звільнення «сонячної феї» вступив добрий молодець. Змія він переміг, але, на жаль, сам загинув у боротьбі за тепло сонячних променів. Крапля його крові впала на сніг, який розтанув, і на цьому місці проріс красивий білий пролісок — символ весни.

Не поступається за своєю поетичною красою й інша легенда, згідно з якою Весна, намагаючись захистити перші проліски, поранила собі руку шипшиною, а крапля крові в поєднанні із засліплюючою білизною снігу й породила легенду про те, що червоно-білий колір — символ приходу Весни й початку нового життя.

Схожою є легенда про гарного юнака, який у перший день весни відправився на прогулянку в ліс, де посередині  галявини побачив маленьку квітку, що підіймалася над снігом. Юнак підійшов до квітки й запитав у неї, хто вона, Пролісок відповів, що він посланець Весни, що зима закінчилася й незабаром стане тепло й гарно. А коли парубок  затурбувався, чи не змерзне квітка, Пролісок сказав, що не боїться холоду. Ці слова почув Мороз, що проходив поряд у цей момент. Щоб провчити квітку, Мороз почав лютувати і наслав такий холод, що Пролісок почав замерзати й умирати. Юнак, не бажаючи загибелі квітки, початків боротися з Морозом, але йому виявилося це не під силу. І тоді, умираючи, він закрив грудьми квітку від холоду, і краплі крові хлопця впали на землю поруч із Проліском. Квітка вижила зігріта подихом і кров’ю свого захисника, продовжила рости і сповіщати на увесь світ про прихід Весни. А юнак  перетворився в іншу квітку, що була такою самою гарною, як і Пролісок.

Продаж мерцішорів на кишинівській вулиці

Трепетне ставлення молдаван, українців, росіян, болгар, гагаузів і багатьох інших народів до звичаю передавалося з покоління в покоління на протязі багатьох століть. Можливо, саме з цієї причини початок весни в Молдові знаменує собою не тільки пробудження природи і радісних емоцій, але й початок нових надій і прагнень.

Колоритним і своєрідним «додатком» до цього ритуалу став і проходить з 1967 року в Молдові щорічний фестиваль мистецтв «Мерцішор». У першу декаду березня в Молдову з’їжджаються представники музичного мистецтва, аби подарувати людям радість весни. Учасникам фестивалю не вручають звичні для таких заходів премії й призи — вони самі дарують людям радість, занурюючи їх у прекрасний світ мистецтва.

У цей день жителі Молдови, незалежно від національності й віросповідання, зустрічають весну новими надіями на оновлене життя. Й вірять, що саме цей рік стане найуспішнішим і родючим. А це, безсумнівно, допомагало і допомагає їм долати життєві труднощі та негаразди.

Як зробити мерцішор власними руками? Та дуже легко! Як можна роздивитися на фото, цей дуже гарний мерцішор – просто  два маленьких мотки червоних і білих ниток муліне, що перетягнуті нитками в різних місцях. А найпростіший вищезазначений варіант: такі ж самі два маленьких мотки червоних і білих ниток муліне, обрізані поперек та розпушені.

 

Підготовлене за публікаціями Зінаїди Гурської (Укрінформ. «Мерцішор»: оберіг надії і любові», Кишинів, 1.03.2013), блогу бібліотеки-філіалу № 5 Централізованої бібліотечної системи м. Бердянська , а також деяких молдавських та румунських сайтів.

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар