admin on 18th Январь 2017

Хрещення Господнє (Йордана або Ордана, Водохреща, Богоявлення) — одне їз 12-ти головних християнських свят, яке завершує цикл новорічних святок. Відзначають його 19 січня в честь хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. В християнській традиції, за євангельським переказом до Іоанна Хрестителя — простого смертного, керівника однієї з іудейських сект, в якій колись перебував і Христос (поки не відокремився з 12-ма Апостолами) прийшов тридцятирічний Ісус, щоб прийняти хрещення. Іоанн, що проповідував про прихід Месії, закликав до покаяння і здійснював релігійні обмивання (прообраз хрещення) з народом на річці Йордан, був здивований: «Хто кого хрестити повинен ?!» «Нам всяку правду слід виконувати», — була відповідь Спасителя. Коли він прийняв хрещення від Івана, розкрилися небеса і зійшов Святий Дух в образі голуба. Одночасно всі почули голос з небес: «Це син мій улюблений, і в ньому моє благословення». З цієї причини є і інша назва у свята — Богоявлення, адже на хрещенні Бог показав, що він — Свята Трійця: з неба з ними говорив Бог — батько, хрестився — втілений Божий син, а Дух Святий зійшов у вигляді голуба. Звичайній людині недоступно усвідомити до кінця це таїнство, але тим більше його велич.

У що вірив Господь до Водохреща, святі книги мовчать, але після Хрещення Ісус щиро увірував у святу Христову віру, в Самого себе і свої господні Істини. Після Хрещення Ісус, ведений Святим Духом, пішов у пустелю, щоб в молитвах і роздумах підготуватися до тієї великої місії, заради якої він прийшов у цей світ. Випробовуваний нечистою силою (як будь-яка людина), він все ж 40 днів залишався без їжі і води. Так за участю Іоанна Хрестителя отримало всенародне свідоцтво призначення Христа — перша значуща подія в його християнської громадської діяльності.

Таїнство Хрещення — духовне відродження людини, народження для православного храму, де він отримує доступ до Сповіді та Святого Причастя, де людина з’єднується з Богом. Традиція обряду Хрещення полягає в триразовому (на честь триденного Воскресіння Христа) зануренні (з грец. «Хрещення» — занурення) крещаємого або обливанні його водою під читання молитов.

Потім на нового християнина надаватися натільний хрестик — оберіг і символ приналежності до віри і новий білий одяг. Сенс обряду в тому, що «новонароджений» тепер може й хоче жити за християнськими законами, які називаються заповідями.

Звісно, що свято має дохристиянські корені. Обряд освячення (саме освячення, але не хрещення) водою виник набагато раніше ніж християнство, та навіть набагато раніше, ніж іудаїзм. Він існував в багатьох самих ранніх релігійних течіях майже всіх народів і досі у різних варіаціях існує в самих різних релігіях світу, але все ж повернемось до християнської традиції.

Головна подія Хрещення

Головний символ Хрещення — вода. У ніч з 18-го на 19-те з опівночі до опівночі вона особливу силу набуває. І, насамперед, можливість зберігати абсолютну свіжість до трьох років. До того ж крапля «живої» води море освячує, і нею можна розбавляти воду звичайну, надаючи їй цілющі властивості.

Головна подія Хрещення — велике водоосвячення. У Водохресний Святвечір вода освячувалася в купелі, влаштованої в центрі храму і оточеній свічками, перевитими стрічками, які приносили парафіяни. А в день святкування віруючі відправлялися до водойм із спеціально вирубаними ополонками у формі хреста або кола — Йорданія. Найбільш досвідчені майстри, після благословення батюшки готували напередодні ополонку, сходинки і подобу аналоя з підсвічниками, дерев’яним хрестом, прикрашеним крижаним голубом — символом Святого Духа. Ополонку закривалася кришкою з кілочками, і коли її знімали, кілки розбирали на щастя.

У день Богоявлення після Божественної літургії до ополонки прямував хресний хід зі всього села. Священик проводив спеціальний обряд з читанням молитов, що просять у Господа благословення на святу воду і триразовим зануренням хреста і підсвічники (вода освячується вогнем). Всі бажаючі теж з молитвою занурюються в ополонку або обливаються водою, очищаючи свою душу і тіло. Приводили до ополонки і коней, щоб напоїти їх «живий» водою.

У храмах служили святковий молебень з нагоди великого освячення води, і кожен парафіянин йшов з пляшкою святий водохресної води для зміцнення духовного здоров’я і тілесного. Більш рання свята вода вважалася найсильнішою. На Богоявлення Христос сам наділяє воду в природних водоймах святою силою, і освячення води церковними служителями — акт символічний, адже на Йордані відбувалися аналогічні події. Водосвяття на саме Хрещення з п’ятого століття відбувалося в Єрусалимській церкві з виходом на річку Йордан для водосвяття і спогаді про Хрещення Христа.

За традицією на йорданській службі в небо запускають голубів — символ Духа Божого і знак того, що різдвяні святки закінчилися. Молодь в цей день розважалася на льоду, влаштовуючи каруселі, обходила з колядками будинки, ще раз вітаючи всіх з святами і прославляючи Христа. Від Йордану (інша назва свята) і до Великого посту тривав сезон весіль.

Водохресний святвечір

Приготування до такого великого свята починають напередодні, у Водохресний святвечір — голодний святвечір. У день Надвечір’я готують останню зі свят різдвяного циклу кутю — Голодну. Свою назву він отримала тому, що з моменту її вживання і до виносу свічки після літургії в храмах і освячення води в знак особливої поваги до свята був найсуворіший піст — навіть діти нічого не їли «до зірки». Рештки куті згодовували домашній птиці, а в окремий посуд відкладали «на долю» по три ложки всіх страв, що були на столі: вареників з капустою, смаженої риби, гречаних млинців, узвару. Призначалися вони тому, хто останнім вертався з річки, тому всі намагалися встигнути до столу вчасно.

 

Мітки: , , , , , , , ,

Залишити коментар