2 вересня – чергова річниця завершення Другої Світової війни, відлік яких почався від дня капітуляції мілітаристської Японії. Гвіздівчани теж брали участь у цій війні (як і у Російсько-японській війні 1904-05 років) і нащадкам потрібно знати – як війна починалася, як йшла та як завершилася. У цій статті буде описане в основному те, що стосується бойових дій радянських військ.

Атака японців на Пьорл Харбор 7 грудня 1941 р.

Друга світова війна перекинулася на тихоокеанський театр воєнних дій. До травня 1942 р. японські війська захопили Гонконг, Малайзію, Філіппіни, Індонезію, Бірму, Таїланд і вийшли на підступи до Індії й Австралії. Японська агресія була частиною задуму країн фашистського блоку по встановленню «нового світового порядку».

ВСТУП СРСР У ВІЙНУ З ЯПОНІЄЮ.

Підготовка до військової кампанії на Далекому Сході почалася відразу після Кримської (Ялтинської) конференції. Вона проводилася за єдиним планом Верховного Головнокомандування й включала комплекс дипломатичних, військово-технічних і стратегічних заходів у загальнодержавному масштабі.

Мапа театру військових дій

5 квітня 1945 р. Радянський уряд денонсував пакт про нейтралітет з Японією — пакт, що на той час вже був багато разів порушений і, по суті, перекреслений японською стороною. У заяві із цього приводу вказувалося, що із часу підписання пакту обстановка в корені змінилася: Японія, будучи спільницею фашистської Німеччини, допомагає їй у війні проти СРСР і, крім того, воює зі США й Англією — союзниками СРСР. При такому стані пакт про нейтралітет між Японією й СРСР втрачає зміст, і продовження його стало неможливим.

У складі Далекосхідного фронту в серпні 1943 р. була сформована Приморська група військ (1-ша, 25-та загальновійськові армії, з’єднання й частини, розташовані в Примор’ї, а також оперативно підлегла їй 9-та повітряна армія). Ця група склала основу самостійного стратегічного напрямку розгортання військ під керівництвом штабу 25-ої армії, а з квітня 1945 р. польового керування прибулого сюди Карельського фронту. Протягом 1944 р. на Далекому Сході були розгорнуті 11 стрілецьких дивізій, керування механізованого корпусу, механізована бригада, кілька артилерійських полків на механічній тязі.

Остаточна стадія створення нового стратегічного фронту була здійснена в лютому — липні 1945 р. Інтенсивні перекидання військ і матеріально-технічних засобів у Примор’я, Приамур’я й Забайкальє були здійснені в травні — липні. За три місяці кількість розрахункових дивізій на Далекому Сході зросла з 59,5 до 87,5, тобто в 1,5 рази, а чисельність особового складу всього угруповання — з 1185 тис. до 1747 тис. чоловік. Усього в період стратегічного розгортання на Далекому Сході було перегруповано 2 фронтових і 4 армійські керування, 15 керувань стрілецьких, артилерійських, танкового й механізованих корпусів, 36 стрілецьких, артилерійських і зенітно-артилерійських дивізій, 53 бригади основних родів військ і 2 укріплених райони, що склало в цілому 30 розрахункових дивізій. 60 % усього кількості сухопутних військ, що прибули на Далекий Схід, увійшли до складу Забайкальського фронту. Прибулі війська мали на озброєнні понад 600 реактивно-мінометні установки, а також 900 важких, середніх танків і САУ.

Звірства японців у Нанкіні. 1937 рік.

Головнокомандуючому Квантунською армією генералові О.Ямада підкорялися війська маріонеткової держави Маньчжоу-Го і японського ставленика у Внутрішній Монголії князя Девана, а з 10 серпня — 17-й фронт, що був розміщений в Кореї (7 піхотних дивізій і 2 змішані бригади). Загальна чисельність японських і маріонеткових військ перевищувала 1 млн. чоловік. На їхньому озброєнні було 1215 танків, 6640 знарядь і мінометів, 26 кораблів і 1907 бойових літаків. Дії японських військ забезпечувалися в оперативному й матеріально-технічному відношенні. Найбільші надії японське командування покладало на укріплені райони й вигідні для організації оборони фізико-географічні умови театру війни.

Угруповання радянських військ на Далекому Сході складалася із сухопутних військ, військово-повітряних сил, військово-морського флоту й військ ППО території країни. Організаційно вони входили до складу Далекосхідного й Забайкальського фронтів, Тихоокеанського флоту, Червонопрапорної Амурської військової флотилії, Далекосхідної й Забайкальської зон ППО країни. Охорону сухопутних і морських рубежів несли прикордонні війська. До 8 серпня 1945 р. загальна чисельність військ, залучених до участі у Далекосхідній військовій кампанії, склала 1,7 млн. чоловік. При цьому більше 1 млн. чоловік налічувалося в бойових частинах. Радянські війська мали на озброєнні 5250 танків і САУ, близько 30 тис. знарядь і мінометів, 1171 установку реактивної артилерії, понад 5 тис. бойові літаки (включаючи авіацію флоту). Але радянські війська не тільки кількісно перевищували супротивника. Їх сила була також у поєднанні солдатів і офіцерів, які були добре навчені і знали театр війни й супротивника в процесі тривалого навчання, та прибулих фронтовиків, що пройшли горнило війни.

Т-34-85 5-ої армії 1-го Далекосхідного фронту під час війни з Японією.

З огляду на більшу віддаленість театру війни, його величезну територію, складні природні умови, Державний Комітет Оборони створив для стратегічного керівництва воєнними діями Головне командування радянських військ на Далекому Сході. Головнокомандуючим був призначений Маршал Радянського Союзу А. М. Василевський, членом Військової ради — генерал-лейтенант И. В. Шикін, начальником штабу — генерал-полковник С. П. Іванов.

Розгром збройними силами Радянського Союзу і його союзників гітлерівської Німеччини означав повний провал планів японської вояччини в Азії й на Тихому океані. У квітні 1945 р. американці висадилися на острові Окінава, до початку літа були звільнені Філіппіни, Індонезія й частина Індокитаю.

ХІД ВОЄННИХ ДІЙ

На Квантунську армію обрушився удар такої сили, що супротивник опинився перед катастрофою. У той самий час Тихоокеанський флот почав десантні операції в корейські порти Юки, Расін, Сейсін, Одецин, Гензан. 10 серпня японський уряд повідомив союзні держави про прийняття Потсдамської декларації й згоді капітулювати, Квантунська армія одержала наказ знищити секретні документи, але наказ про припинення військового опору не надійшов. Кровопролитні бої тривали.

Особливо завзятими були бої за Муданьцзян — великий промисловий центр і транспортний вузол. Переборовши сильний опір, радянські війська 16 серпня опанували містом, розгромивши 5-ту японську армію, втрати якої досягли 40 тис. чіл. (2/3 її складу).

Представник США зачитує представникам Японії текст акту про капітуляцію

До початку вересня радянські війська завершили звільнення Північно-Східного Китаю й Північної Кореї.

Повернення Радянському Союзу втраченого після російсько-японської війни Південного Сахаліну й передача Курильських островів були передбачені рішеннями Ялтинської конференції (1945 р.), на якій союзники визначили умови вступу СРСР у війну з Японією.

11 серпня почалася наступальна й десантна операція по звільненню Південного Сахаліну. У результаті було розгромлене велике угруповання супротивника, узяті в полон більше 18 тис. солдатів і офіцерів разом з командуванням і органами керування.

Представник Японії підписує акт про капітуляцію

У боях з Японією прославилися воїни-тихоокеанці: Михайло Янко, Марія Цуканова, Яков Баляєв, Михаил Кригін, Петр Ільїчов, Николай Качанов і багато інших.

КАПІТУЛЯЦІЯ ЯПОНІЇ. Розгром Квантунської Армії й острівних угруповань прискорив капітуляцію Японії. Від імені Радянського Союзу акт капітуляції підписав генерал-лейтенант К. Н. Дерев’янко.

Капітуляцією Японії закінчилася друга світова війна. 3 травня 1946 р. у Токіо почалися засідання Міжнародного трибуналу. Через 2,5 роки були винесені суворі вироки японським військовим злочинцям, що розв’язали війну в Азії й на Тихому океані.

По материалах «БГ Знание-РУ» и ДГИ.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар