admin on 20th Июль 2016

6782485Верба відноситься до сімейства вербових. Це є дерево заввишки до 12-15 метрів, а в молодому віці — чагарник. У полярних країнах і нагірних областях зустрічаються маленькі верби-карлики. Крона у верби напівсферична, розлога, гладка кора має сіруватий колір, гілки дуже гнучкі і тонкі, виростають до 2 м. Верба квітне з квітня до травня до того, як почнуть розпускатися молоді листки. Суцвіття з дрібними квітками називають суржиком. Насіння дуже легкі і дрібні, тому добре розносяться вітром на великі відстані.

Рід верб дуже численний. Ще Пліній Старший дві тисячі років тому описав вісім різних верб. А нині їх, як стверджують вчені, понад 500! Тільки в Україні можна знайти 30 видів верб і понад 200 гібридів та різновидів. Найбільш поширена по всій території України, в Європі, Ірані, Малій Азії верба біла. Вербу можна зустріти головним чином в долинах річок, на берегах водойм, озер, ставків, а також у парках, лісах, вздовж доріг.

Ще в сиву давнину люди шанували вербу. Її оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших у народі. Слов’яни вважали вербу символом родинного вогнища. Молодих обов’язково водили навколо куща лози. З вербою лягали і в домовину. Ця давня любов до верби народилася, безумовно, від того, що дуже вона гарна, дуже корисна для людини. Християнська церква ввела поважання верби до своїх обрядів. У нас є навіть свято — Вербна неділя, яке втім, теж у значній мірі має язичницьке коріння. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити.

646492

З глибини століть до нас дійшла красива слов’янська легенда. Про те, що колись верба була жінкою. У неї було багато дітей і вона почала сперечатися з самою Матір’ю-Землею про те, що вона більш плодовита за неї. А Мати-Земля у відповідь розсердилася, і перетворила жінку у вербу. Тому в деяких місцевостях України і Росії до цього часу вважається корисним безплідним жінкам в дні свята з’їсти освячені вербні бруньки.

З давніх-давен, як тільки луки покривалися травицею, сільська молодь улаштовувала традиційні весняні ігри в місцинах, де багато верб, прикрашали себе «котиками» верби, танцювали, співали:

«Ой вербо, вербице!

Час тобі, і  вербице, розвиться!»

«Ой вербо, вербо, зелена,

Спусти гіллячко додолу,

На зеленую діброву,

На червону калину.

Де соловейко гніздце в’є,

А сивая зозуленька воркує…»

Дітлахи на різні голоси закликали весну змайстрованими з верби свистульками. Таке видовище вражало своєю поетичністю й красою.

Про скромну нашу вербу, написано чимало: їй присвячені прислів’я й приказки, пісні та вірші. Хто з нас не пам’ятає відомої української пісні «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила»? З особливим пієтетом і шаною опоетизував разом з калиною і тополею вербу, яка стала своєрідним символом України, Тарас Шевченко:

 «А калина з ялиною та гнучкою лозою,

 Мов дівчаточка, із гаю,

 Виходжаючи, співають».

«Люди гнуться, як ті лози, Куди вітер віє…»

І вже в наш час відомі слова Василя Симоненка, що також присвячені лозі:

«І якщо впадеш на чужому полі,

 Прийдуть з України верби і тополі,

 Стануть над тобою, листям затріпочуть,

 Тугою прощання душу залоскочуть».

Вона, верба, зайняла своє почесне місце й у фольклорі. Якщо, скажемо, хочуть висловити комусь приємне словесне побажання, неодмінно згадають відоме прислів’я: будь високий, як верба, а багатий, як земля. І навпаки, про тих, хто полюбляє небилиці розпускати, обов’язково нагадують: у нього на вербі груші ростуть, чи неоковирну, що завжди зіпсує справу, людину охрестять приповідкою: куди не повернеться, то в нього золоте верб’я росте…

Верби біля ставу в урочищі Гиртопи в Гвіздівцях

Верби біля ставу в урочищі Гиртопи в Гвіздівцях

Недовгий вік у верби — років двадцять. Але за рік рослини нарощують деревини більше ніж дуб, ялина й навіть швидкоросла тополя.  Розмножується верба легко, і розселюється без труднощів, та й вимоги її досить скромні.

Здавна зародився і вербовий промисел. Природа обдарувала вербу такою гнучкістю, якої немає жодна швидкоросла деревна порода. Вербові гнуті дуги, полоззя, коромисла завжди були ходовим товаром.

Споконвіку відомо, що нема кращого матеріалу для плетіння, ніж вербове пруття. Плетуть з нього кошики, крісла, огорожі й різну тару, рибальські снасті. Найчастіше беруть прути однолітні, прямі, гладенькі, без пошкоджень та сучків. Добрим матеріалом для плетіння є й вербова кора. Ще стародавні римляни носили сандалії, сплетені з вербової кори. Тепер з неї роблять волокно для виготовлення мотузків і мішковини, а з кори верби білої виготовляють навіть канати.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Верби вздовж річечки в Гвіздівцях «На тому куті»

Нині з верби добувають таніни для дублення шкіри. В її корі міститься від 5 до 15% танінів. З гнучкої й легкої вербової деревини здавна народні майстри робили музичні інструменти. Українські кобзи та бандури також виготовлялися з верби. Зручні та легкі виходили з вербової деревини ложки. Цікаво, що вони були в Запорізькій Січі своєрідною посвідкою: той, хто не мав вербової (саме вербової) ложки, навіював підозру. А зі стовбурів верби витесували легкі човни-довбанки. Та й меблі непогані з верби виходили. Тепер з верби ще й папір виготовляють.

Ви пам’ятаєте про прихильність верби до вологих місць. Там, де води мало, верба не росте. Здавна вона вказувала людям, де можна знайти воду. Тому й колодязі, як правило, копають там, де ростуть верби. «Де срібліє вербиця, там здорова водиця», — промовляє прислів’я. А здорова вона тому, що речовини, які містяться в деревині, знезаражують воду. Тому під вербою вода смачніша, тому й риби під вербовим корінням у заглибинах більше, тому й невелика вербова дощечка, покладена у діжку чи відро, поліпшує смак води, дезінфікує її.

Верба стала в пригоді й гідробудівникам. У штучних морях-водосховищах хвилі розмивають береги, унаслідок чого ґрунт  заболочується, гинуть сусідні лани, городи. Верби допомагають «приборкати» прибій, їх висаджують ще до заповнення моря. А коли вода добирається до насаджень і підмиває дерева, утворюється густа сітка дрібних плаваючих корінців. Вони, наче арматура залізобетону, захищають берег, приймаючи на себе удари хвиль. Так було зроблено на Дніпрі.

IMG_20150220_170523

Теж в Гвіздівцях взимку: верби в мочаристій місціні

По селах верба допомагала селянам приборкати мочаристі місцини, не давали мочарам розповсюджуватись, зберігаючи сільськогосподарську землю. У Гвіздівцях верби теж завжди росли понад річечками і навколо мочаристих місць. А через деякий проміжок часу верби зрізали, використовуючи їх на паливо, на виготовлення плітнів та на інші потреби. А верби починали рости знову…

Лікувальні властивості верби

Має верба і багато лікувальних властивостей, які використовуються як в офіційній, так і в народній медицині. Кора верби і молоді гілочки мають гарні лікувальні властивості, завдяки своєму фармакологічному складу. Кора містить величезну кількість алкалоїду — саліцину, тому вона має антибіотичну дію. З вербової кори в 1-й половині ХХ століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає верба.

Також в її складі є дубильні речовини, глікозиди, флавони, пектини, мінеральні елементи, аскорбінова кислота і багато інших вітамінів.

У народній медицині настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки.

Заготовлювати кору слід ранньою весною з дерев, віком мінімум 6 років. Робити це потрібно розумно, якщо кору знімати з усіх дерев поспіль, то вони загинуть. Вибирати кору потрібно товщиною 1-4 мм, потім її розрізати, в’ялити на сонці і сушити в сушарках, поки вона не почне ламатися. Готову сировину можна зберігати до 4-х років в картонних коробках.

46119756Вона має жарознижуючу, знеболюючу, протизапальну, заспокійливу, кровоспинну, жовчогінну, сечогінну і глистогінну дію. Біологічно активні речовини, які знаходяться у її складі, використовують для лікування подагри, діареї, ревматизму, малярії, кровотеч, жовтяниці, аритмії і запальних процесів порожнини рота. Завдяки дезінфікуючим і ранозагоювальними властивостями її застосовують зовнішньо при шкірних захворюваннях (екзема, виразки, відкриті рани).

При застудах, головних болях, запальних процесах шлунково-кишкового тракту, сечового міхура також рекомендується приймати препарати з верби білої.

Верба є відмінним засобом для лікування варикозної хвороби, пітливості ніг і рук.

Для лікування ревматизму і остеохондрозу в парильні використовують вербовий віник.

Народні рецепти лікування

При захворюванні суглобів і ревматизмі використовують відвар кори дерева. Потрібно залити 1 ст. ложку подрібненої кори 1 склянкою окропу і варити 30 хвилин на водяній бані, процідити гарячий відвар і довести до початкового об’єму. Приймати по 1ст. ложці 3-5 разів на день до їди.

При малярії вживають чай з вербової кори. Для цього щіпку подрібненої кори залити 200 мл. води і прокип’ятити до зменшення обсягу в два рази. Приймати кілька днів натщесерце вранці. Для поліпшення смаку можна додати в чай трохи меду.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Хлопці щось ловлять під вербами в річці Драгіште

При гастритах, запаленнях шлунково-кишкового тракту, ентероколітах готують такий відвар: 1 ст. ложку подрібненої кори залити 200 мл. води і прокип’ятити протягом 30 хвилин, поцідити і довести відвар до початкового об’єму. Приймати слід по 1 ст. ложці 4 рази на день перед їжею.

При діареї використовують такий відвар: 1 ст. ложку подрібненої кори залити 400 мл. води і прокип’ятити протягом 30 хвилин, поцідити і долити кип’яченою водою до початкового об’єму. Приймати слід по 2 ст. ложці 3-4 рази на день.

При варикозі рекомендується приймати ванночки з відвару кори верби. Потрібно залити окропом склянку сухої подрібненої кори, настояти півгодини, додати в таз з гарячою водою і опустити туди ноги, процедуру робити поки вода тепла. Застосування таких ванночок ефективно при високій пітливості ніг, різних захворюваннях шкіри, в тому числі грибкових, фурункульозі, трофічних виразках, бешихових запаленнях.

При пітливості рук також використовують ванночки з вербової кори. Потрібно 1 ч. ложку подрібненої сухої кори залити 2 склянками холодної води і настояти протягом 8 годин. З настою робити ванночки для рук тривалістю 5-15 хвилин.

Для загоєння ран їх присипають порошком із сухої вербової кори. Разом з цим можна вживати порошок по 1г всередину, запиваючи водою, 3 рази на день після їди.

При головному болю допоможуть молоді гілки верби. Їх потрібно злегка розмочити і прикласти до чола, закріпивши шарфом або хусткою.

Застосування верби в косметології

Сік вербової кори використовують в домашній косметологи. Він сприяє розгладженню дрібних зморшок, знімає запалення шкіри і прибирає червоність. Сік отримують з свіжої подрібненої кори, в ньому змочують серветку і прикладають на обличчя.

Відвар кори верби і кореня лопуха використовують для ополіскування і миття голови. Таким чином, позбавляються від лупи, свербіння і запобігають випадання волосся.

Допомагає верба виводити бородавки. Для цього потрібно спалити кілька гілочок, додати в золу, що вийшла, оцет, щоб вийшла кашка. Наносити на бородавки, поки вони не пропадуть.

Протипоказання у лікувальному використанні верби

Протипоказано використовувати в лікувальних цілях вербу вагітним жінкам, дітям до 16 років, людям з індивідуальною непереносимістю.

При виразці шлунка або дванадцятипалої кишки, гастритах з високою кислотністю не рекомендується застосування відварів даної рослини. Протипоказано лікування вербою в поєднанні з синтетичними вітамінами, амінокислотами, аспірином, антацидами, препаратами від кашлю та застуди і проносними засобами.

За матеріалами різних видань та довідників

 

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар