admin on 8th Январь 2013

У цьому – 2013 році виповниться 94 роки Хотинському повстанню, яке01 rus1Storinki_istorii відбулося в період з 6 до 20 січня 1919 р. (за старим календарним стилем). За сучасним календарним стилем це буде – період з 19 січня до 2 лютого 1919 року.  На жаль, в історії повстання досі, як не дивно, дуже багато «білих плям», пов’язаних з відносно поверхневим вивченням його історії.

Досі, єдиною цілком грунтовною працею по вивченню повстання можна вважати лише видання «Хотинское восстание. Сборник документов и материалов», Кишинев, «Штиинца», 1976). Але це все ж таки є збірник документів, який не показує хронологію подій. Решта історичних, науково-популярних праць та художніх творів на цю тему не достатньо точно відображають хронологію і географію реальних подій.

На наш погляд, це було в першу чергу, пов’язане із плутаниною в датах за старим й новим календарними стилями, а також аналогічну плутанину, що викликана участю у повстанні двох різних, але при цьому однойменних населених пунктів (Атакі Сорокського повіту і Атаки Хотинського повіту), які до того, ще й розташовані обидва на берегах Дністра, біля них були мости і події в обох поселеннях відбувалися приблизно схожим чином. Наприклад, навіть у досить грунтовній праці військового історика М.І. Мельтюхова «Визвольний похід Сталіна» (Михаил Мельтюхов. «Освободительный поход Сталина», Москва, Яуза, Эксмо, 2006) зазначено, що загін Барбуци «переправився через Дністер и зайняв містечко Атаки, що знаходиться північніше Хотина», що геть не відповідає фактичним подіям.

До того ж, не можна виключити, що ця плутанина дещо офіційно підтримувалася через офіційну назву повстання, яка виникла ще у 1919 році завдяки тому, що найбільшого розмаху повстання набуло саме у Хотинському повіті. Також, мабуть, таким чином підтримувалася та підтримується і «організуюча та керівна роль» у повстанні Хотинської Директорії. Лише раніше зазначалося, що у ній провідну роль грали більшовики і ті, що їм співчували (Волошенко-Мардар’єв, Токан, тощо), а тепер, що нею нібито керували петлюрівці. Насправді, ні те, ні друге не було однозначним, були там і ті і інші, але пропетлюрівські елементи з складу Хотинської Директорії (Лискун і Лисак), на відміну від пробільшовицьких, втекли за Дністер у самий розпал Хотинського повстання, третій прибічник Директорії УНР – Дунгер втік під час придушення повстання, але ще до того, як основні сили повстанців почали відходити за Дністер. Тому напевне, перший варіант був більш правильним. Та все ж, не применшуючи роль Хотинської Директорії, слід ще раз відзначити, що повстання розпочалося не зовсім у Хотинському повіті, й зовсім не під керівництвом Директорії, а навіть скоріше всупереч її рішенням.

Оскільки сайт «Гвіздівці» планує представити своїм відвідувачам низку історичних публікацій, пов’язаних з історією Хотинського повстання (з передруків історичних публікацій у пресі), напевне слід хоча б коротко, але все-таки більш точно описати хронологію подій з більш точною «прив’язкою до місцевості».

Барбуца_Г

Г. Барбуца

Повстання розпочалося з того, що в ніч на 6(19) січня 1919 року загін під командуванням Георгія Барбуци, який, за різними відомостями, налічував від 400 до 600 бійців та складався з колишніх вояків царської армії бессарабського походження, переправившись через Дністер у районі Могилева-Подільського, наніс раптовий удар по румунських заставах і разом з місцевими партизанами визволив містечко Атакі, яке тоді відносилося до Сорокського повіту, а тепер під назвою Отачь входить до складу Окницького району Молдови. При цьому повстанцями було знищено (завішано на мості) румунського генерала Стана Поеташа.

Arionesti 001Практично одночасно, загони Старова і Штеплюка переправилися через Дністер в Сокирянській волості Хотинського повіту. Ці 3 групи під загальним командуванням Барбуци і його заступника Рудя, за активної збройної підтримки місцевого населення і петлюрівського бронепотягу, команда якого, вийшла з під контролю свого командування і перейшла на бік повстанців, до 9 січня звільнили від румунських окупантів придністровську частину Сорокського повіту, а також Секурянську та Кельменецьку волості Хотинського повіту, захопили на цій території майже всі залізничні станції.

9(22) січня повстання було підхоплено Хотинською Директорією, а точніше сформованими нею Рукшинським і Ставчанським полками. І тут деяку підтримку повстанцям надали окремі невеличкі підрозділи низових петлюрівських вояків, які теж вийшли з під контролю свого командування та населення придністровських подільських сіл. В подальшому в дію вступив також Анадольський полк. Разом всі ці загони звільнили більшу частину Хотинського повіту.

Але все ж, 20 січня 1919 року повстання, яке не було достатньо організованим і не мало зовнішньої підтримки, було придушене.

О. Кучерявий

****************************************************

Нижня ілюстрація — фото пам’ятника повстанцям в с. Аріонешти з книги «Хотинское восстание. Сборник документов и материалов», Кишинев, «Штиинца», 1976. Село Аріонешти (Аріонешть, Arioneşti) на цей час відноситься до Дондюшанського району Молдови)

*****************************************************

Передруки історичних публікацій преси — в наступних матеріалах сайту.

Мітки: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

2 комментария к “Спалах 19-го року”

  1. Єднаймося, бо ми того варті! 🙂

  2. Будьмо!

Залишити коментар