admin on 25th Июль 2015

Один з найвизначніших представників культури раннього234 відродження, швейцарський лікар — хімік Т. Парацельс (1493-1541 рр.) у своїх трактатах писав: «Усе є отрутою, нічого не позбавлене отруйності й лікувальних властивостей. Лише тільки доза робить речовину отрутою або ліками». Саме бджолина отрута є ефективними ліками, якщо вона застосовується в суворо визначених, обмежених дозах, у лікуванні ревматизму, невритів і невралгій, радикуліту, захворювань очей, шкірних захворювань і т.д. Бджолині укуси поліпшують сон, загальне самопочуття, працездатність, апетит.

Коли перші люди з’явилися на Землі, медоносна бджола, як вид, уже повністю сформувалася. Бджола – це найважливіший запильник практично всіх фруктових і ягідних дерев і чагарників, а також сільськогосподарських і дикоростучих квіткових рослин.  Всі ці рослини є двостатевими, тобто пилок не запліднює зав’язь своєї квітки, і для них необхідний пилок, перенесений з інших рослин. Частково це можуть зробити праця людини, вітер, вода, деякі види комах (жуки, метелики, мухи), але на таке масове запилення, яке здійснюють бджоли (близько 85 %), не здатний ніхто й ніщо. Середня родина в 30000 медоносних бджіл за один день відвідує та запилює до 2 млн. квітів.

Бджоли – це єдині у світі комахи, що беруть настільки велику участь у підтримці біологічної розмаїтості флори й фауни, а також у виробництві багатьох видів натуральної продукції. В цілому, до 30% (!!!) усього продовольства, використовуваного людиною, виробляється завдяки запиленню бджолами.  А 30%, незважаючи на те, що це не є більшість, є часткою, що фактично визначає можливість існування людства в його нинішньому виді!

Якщо простіше – не буде бджіл, не стане людства!

Добуваючи собі їжу, у тому числі й мед, людина й познайомилася із бджолиними укусами та їхніми наслідками. Кілька тисяч років тому бджоли стали жити поруч із людиною, і саме із цього часу почалося нагромадження знань про вплив бджолиної отрути на людський організм, про дивні наслідки бджолиних ужалений. Першими саме бджолярі помітили, що робота із бджолами є прекрасною профілактикою подагри, ревматизму, артриту, гіпертонії й багатьох інших хвороб (принаймні, трапляються вони в них значно рідше). І саме бджолярі одними з перших і почали використовувати укуси з лікувальною метою.

Вже в Давніх Єгипті, Греції, Китаї й Індії бджолина отрута використовувалася як лікувальний засіб (в основному у вигляді втирань). У працях Гіппократа, Плінія, Галена й інших великих лікарів минулого вказується на цілющі властивості бджолиної отрути й меду. Відомі безсумнівні факти лікування подібним методом від подагри таких історичних особистостей, як російський цар Іван Грозний і шведський король Карл Великий. Не дарма у народі здавна говорять: кого жалять, того дарують.

Апітоксін усе ширше використовується в медицині різних країн. Так, у Російській імперії метод бджолоукусів першим при лікуванні ревматизму й подагри застосував лікар Петербурзького лісового інституту М.І. Лукомський ще у 1863 році. Слідом за ним в 1897 році цей метод став використовувати у своїй практиці військовий лікар І.В. Любарський. У СРСР лікування препаратами бджолиної отрути (апітоксінотерапия) стало впроваджуватися з кінця 30-х років. В 1941 році Н.М. Артемов провів дослідження й указав, що бджолина отрута в основному діє на дві найважливіших системи: нервову й судинну, а у дещо меншому ступені — на імунну й больову. Дослідження, проведені академіком Т.М. Омаровим, починаючи з 1965 року, поклали основу застосуванню бджолиної отрути, як антикоагулянту. Найбільш ефективне лікування бджолиною отрутою виявилося при хворобах периферичної нервової системи (радикулітах, невритах — запаленнях нервів, невралгіях — болях у нервах), суглобів, а також при ревматизмі й алергійних захворюваннях. Великий внесок у розвиток апітерапії здійснив лікар — невропатолог Е.А. Лудянський. В 1972 році він відкрив при Вологодській обласній лікарні пункт апітерапії, де з успіхом застосовував у лікуванні багатьох захворювань продукти бджільництва як у сполученні з медикаментозним лікуванням, так і самостійно.

IMG_20150722_105722

Якщо бджіл не турбувати, деколи можна навіть біля вулика спокійно стояти — не вкусять. Та експерементувати не варто (на фото: бджоляр з Гвіздівців Кучерявий П.П.; розпис вуликів  — Аня Шеремета).

 Однак, нажаль, у багатьох бджолярів із сусідами складаються досить ворожі відносини, причому через укуси бджоли, яких можна уникнути, дотримуючись певних правил.

Бджола жалить людей, тварин, комах, захищаючи своє гніздо, потомство та у випадку самооборони. При укусі жало обривається, а ще через кілька хвилин бджола гине. Комахи, що живуть тільки в колективі, жертвують собою, захищаючи гніздо від людини й своїх родичів — бджіл сусідніх вуликів, як правило, більш сильних. Потрапивши у шкірний покрив, жало обривається через наявність на ньому зубців. Отрута вприскується у «ворога» і викликає болючі відчуття. Гострота цих відчуттів залежить від кількості отрути, що потрапила до організму й від наявності нервових закінчень на місці укусу.

При укусі виділяється від 0,1 до 0,3 мг отрути. Для людини смертельною дозою є 100 мг, тобто доза, що є більшою, ніж 300 укусів. Виключенням є бджолярі, що постійно приймають укуси, які переносять і більшу їхню кількість. У той самий час, іншим виключенням є також люди надчуттєві до отрути — у них навіть один укус може призвести до різноманітних негативних наслідків (алергічні реакції, різке падіння тиску, інтенсивне послаблення серцевої діяльності, тощо), які в окремих випадках можуть призвести до смерті. Тому коли квітнуть медоноси (смородина, аґрус, яблуня, малина й т.д.), таким надчутливим людям і тим, хто себе в цьому плані ще не досить добре знає, краще бути подалі від бджіл, щоб не заважати їм робити свою роботу.

Людям з підвищеною чутливістю до отрути не можна перебувати поблизу пасік, ходити босоніж по квітучій траві. Перебуваючи на відносній відстані від пасіки, щоб уникнути укусів, застосовують засоби, що відлякують бджіл (репеленти): бензойний альдегід, карболку, пропіоновий ангідрид, а для оббризкування одягу — карболову воду. Закривають голову якою-небудь шапочкою або хусткою. Бджоли часто заплутуються у волоссі, а їхнє дзижчання може притягнути інших бджіл.

Можна натирати відкриті місця тіла мелісою, м’ятою, і тоді комахи, навіть коли ви порушили їх спокій, на вас не нападуть.

Необхідно пам’ятати, що бджоли не люблять різких запахів — поту, спиртного, часнику, нафтопродуктів, косметики. Рознервувати їх можуть мазі на основі бджолиної отрути й інших продуктів бджільництва.

Вони також нападають, коли чують запах бджолиної отрути від укусів інших бджіл, від жал і роздавлених бджіл. Такі запахи вони сприймають, як напад. Перебуваючи поряд з вуликами і в місцях перельоту бджіл від пасіки до місць медозбору (там, де вони часто пролітають) різкі рухи й розмахувати руками, навіть, якщо бджола до вас вже причепилася. Це гарантовано розлютить бджолу або бджіл і вона вже від вас не відчепиться, доки не вжалить, або доки Вам не вдасться сховатися.

Усі бджоли, незалежно від їхньої породи, злобливі на медозборі із гречки. Відбувається це через щоденний зрив (припинення) медозбору, тому що гречка переважно виділяє нектар до 10-11 години. Обрив медозбору призводить бджіл до люті.

Якщо бджоли причепилися до вас і ще не вкусила, варто повільно, не розмахуючи руками або іншими предметами, йти до приміщення, або до лісу, або до чагарників. Якщо таких не має, то краще присісти, повільно закритися якимсь одягом і тихенько сидіти. Гірше буває, коли бджола по вас повзає і ви не витримуєте, щоб її не прибити, або якщо ви її випадково придавили. Навіть якщо вона сама вас не встигла вкусити, це можуть зробити інші бджоли. Тому, якщо бджола повзе до відкритих ділянок шкіри і у вас не вистачає терпіння це витримувати, то у крайному випадку можна спробувати її легенько пристукнути таким чином, щоб вона не встигла вас вкусити і щоб не розчавити її. Та це далеко не завжди вдається. До того ж, вона продовжить подавати сигнали тривоги і інші бджоли знову будуть над Вами кружляти.

235

Саме таким чином бажано витягувати жало, але у крайньому випадку можна й обережно нігтями. Головне — не занести у ранку інфекцію.

Якщо бджола таки вкусила, для надання першої допомоги рекомендується насамперед видалити всі жала (краще пінцетом), місця укусів змастити кілька разів нашатирним спиртом або ж одним з наступних засобів:

— молочним соком кульбаби, соком часнику, цибулі, петрушки, полину; медом, вапняним розчином, розчином синьки, марганцевокислого калію (1:1000), настойкою йоду, спиртом, горілкою, валідолом. Всі ці засоби частково руйнують отруту. Прийняти антігістамінні препарати — димедрол, супрастін;

— 250 мг, 10% розчин меду, а також молоко й кефір. Застосування цих препаратів значно послабляє токсикоз, поліпшує стан серцево-судинної системи й печінки;

— якщо у вас схильність до пониження тиску, можна випити кофе.

До місця укусу прикласти змочений у воді й віджатий рушник, лід або холодний компрес, які зменшують усмоктування отрути, швидко знімають пухлину й біль. Дає гарні результати спеціальна мазь, що складається з календули, спирту, ланоліну.

Що не потрібно робити, якщо вжалила бджола?

Не слід надавлювати на укушене місце в спробі вийняти жало, не можна розтирати місце укусу або розчісувати його. Маніпуляції подібного роду сприяють поширенню отрути в сусідні тканини й підвищують ризик занесення інфекції.

Ще однією типовою помилкою потерпілих від бджолиного укусу, є вживання алкоголю. Алкоголь при прийманні усередину сприяє короткочасному розширенню судин і прискоренню поширення отрути. До того ж, відбувається погіршення діяльності серця. Крім того, алкоголь впливає на діяльність центральної нервової системи.

Не варто також прохолоджувати місце укусу землею, глиною, водою зі ставків, рік і інших водойм. Це може призвести до зараження правцем.

При бджолиному укусі забороняється приймати снодійні засоби, оскільки вони підсилюють вплив отрути.

Ну, і безумовно, краще всього після надання першої допомоги одним з перерахованих вище засобів, звернутися до медпрацівників, а випадку ускладнень — викликати швидку допомогу.

Мітки: , , , , , , , , , , , ,

Залишити коментар